Предмет: Українська мова, автор: natalietutkevich

ВПРАВА 151. Від поданих дієслів утворіть активні дієприкметники; визначте їх час. Виділіть

суфікси.

Постаріти, бажати, порідіти, обважніти, в'янути, згоріти, кипіти, лежати, позеленіти, правити,

потемніти, терпіти. Постаріти →постарілий


natalietutkevich: ??
natalietutkevich: я зрозуміла, мені тобі написати?
natalietutkevich: гаразд, дай декілька хвилин
natalietutkevich: я не можу тебе знайти. яка в тебе аватарка?
natalietutkevich: в мене зараз була схожа неприємна ситуація, тому пробач, але я не хочу давати свій телеграм

Ответы

Автор ответа: qwqdone
0

постаріти - постарілий, бажати - бажаний, порідіти - порідлий, обважніти - обважнілий, в'янути - зів'ялий, згоріти - згорівший, кипіти - киплячий, лежати - лежачий, позеленіти - позеленілий, правити - правивший, потемніти - потемнілий, терпіти - потерпший

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: usovakaterina18
З поданого тексту виписати речення зі складеним іменним присудком (6 б.)

Чує він крізь легкий сон, що якась дівчина співає тонким голосом пісню. Та пісня здалась йому крізь сон якимсь дивом. Йому здалося, що він не спить і дивиться вгору на гілля. Зелений лист на груші став скляний. Він бачить через листя синє небо, бачить, як проміння сонця наскрізь пронизує кожний листок, як тихий вітер має листом. Лист черкається об лист і тихо дзвенить. Він чує, ніби той голос, та пісня ллється на його зверху, з того листя; йому здається, що співає кожний листок, вимовляє навіть слова, і ті слова, той голос тихесенько сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме серце. Він роздивляється на той дивний лист і примічає на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з золотим та срібним пір'ям. Птиця розпустила широкі крила, розпустила розкішний, як у павича, хвіст та все співала, та все спускалась нижче по гіллі. З золотих крил посипались огняні іскри, впали на ярий кришталевий лист, і лист ще краще задзвенів і заспівав вкупі з птицею. Птиця спускалась усе нижче та нижче. Миколі заманулось її впіймать... Він простяг руки, а іскряна птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, тільки іскри посипались на траву, на його руки, на щоки і запекли (І. Нечуй-Левицький. Микола Джеря).