у якому творі головна героїня допомогала лісовим мешканцям
Ответы
Ответ:
Мавка-Вербинка
Василь Королів-старий
(стислий переказ)
Объяснение:
Літературна казка «Мавка-Вербинка» Василя Королева-Старого (справжнє ім’я – Василь Костьович Королів) входить до його збірки казок «Нечиста сила».
Це та книга, в якій талант письменника розкрився найповніше, а персонажі української міфології та народних казок постали в новому переосмисленні.
Сам Василь Королів-Старий у передмові до неї писав: «Дарма, що інтелігентні люди ставляться до «нечистої сили» з легкою та добродушною посмішкою. Дарма, що тепер не знайдеш освіченої людини, котра йняла б віри якомусь чортовинню. Однаково – найосвіченіша, найінтелігентніша людина нашого віку бодай для форми вислову згадує чорта, диявола, якогось «злого духа». Найчастіше ця згадка буває тільки словом лайки, тим завченим порожнім звуком, що не має в собі жодного змісту… Тим-то, коли вже ми не можемо вигнати чортовиння з нашого світу, то ж чи не краще буде розповідати про нього дітям, як про персоніфіковані сили природи, по змозі позбавляючи їх елементів зла та ворожості?! Я – не педагог і, можливо, помиляюсь. Отож, як результат моєї помилки, з’явиться оця книжка казок, в яких собі дозволяю боронити перед дітьми насамперед нашу, українську «нечисту силу», що, на мою думку, часто буває далеко менш небезпечною, ніж деякі інші «сили», яких, на жаль, не звуть «нечистими».
Розповідаючи про створіння, які «невидимо живуть обіч з нами», Королів-Старий прагне розширити наші уявлення про навколишній світ природи й людини, покладає велику надію на те, що його твори спонукають читачів бути уважнішими, чуйнішими, добрішими, навчають відрізняти добро від зла не тільки у казках, а і в житті
Тема: взаєморозуміння людини зі світом природи на прикладі зображення життя добрих фантастичних істот на тлі світу людей з їхніми вадами і позитивними рисами.
усалок. Вербинка проминула хатку, де жив лісник. Він був доброю людиною, поважав Лісовика, часто ставив для неї та хук на пеньку у мисочці частування – солодку молочну кашку. Але зараз лісник був з мисливцями.
Раптом Вербинка почула, як жалібно заскиглив поранений у ніжку Зайчик. Вона перев’язала його рану листом подорожника, напоїла, зробила для нього схованку з листя та гілок. Ще й наказала сойкам пильнувати схованку зайчика від мисливських собак – відволікати на себе, якщо вони з’являться.
Багато клопоту було для мавок того дня у лісі, бо поранених зайчиків й куріпок знайшлося чимало. А Вербинці довелося вперше в житті стати видимою перед людиною. Це трапилося, коли вона знайшла молоду дику Кізочку, що стояла на галявині на трьох ніжках й не могла тікати. Терновий кущ, у який вона скочила, сильно пороздирав її ніжку своїми колючками. Вербинка перев’язала їй рани і повела у кущі.
У цей момент на галявину вийшов лісник, угледів Кізочку і кинувся до неї. Мавка знала, що на полюванні й добрі люди стають жорстокими, тому заступила собою тваринку і об’явилася перед лісником. Той аж завмер, побачивши перед собою прекрасну дівчину. А вона простягнула до нього ніжні руки й голосом, як дзвіночок, попросила врятувати Кізочку. Лісник здогадався, що бачить мавку, дав їй слово, що сховає тваринку у своєму хліву, вилікує її, а потім випустить у ліс, на волю.
Коли лови скінчилися й до лісника в двір посходились пани-мисливці, то один багатій угледів Кізочку й хотів її купити за великі гроші. Але лісник не погодився на його вмовляння. З того часу всі лісові мешканці ще дужче полюбили свого доброго лісника.
Минуло багато часу. Одного дня до того лісу забігло кілька Вовків й почали нищити зайчиків та кізочок. Лісник підстрелив трьох, але інші і не думали покинути ліс. Тоді лісник зробив для них пастку – «вовчу яму». Одного вечора він почув, що виє вовк. Взяв рушницю та й пішов подивитися. А вже було темно, то сам і впав у яму, де сидів вовк.
Лісник стріляти у вовка не став, бо якщо у темряві лише поранить його, то звір може кинутися й роздерти. Вистрілив у повітря, щоб просто настрашити вовка і привернути до себе увагу випадкових людей. Той постріл почула Вербинка. Вона покликала на поміч свого батька Лісовика.
Лісовик прибіг і повалив дерево, що росло близько ями. Віти дерева попали в глибінь ями, і лісник щасливо вибрався з неї. Він зрозумів, що врятувала його Мавка Вербинка, за те, що колись захистив її Кізоньку. Лісник віддячив Мавці: він наварив величезний чавун пшоняної каші з молоком, притрусив її цукром та корицею й поставив увечері на пеньок... Ото був веселий бенкет у лісових духів тої ночі...
Словничок до твору
Мавка – істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям.
Хухи – лісові добрі духи в слов'янській міфології. За своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звіряток.
