скласти діалог - розмова з воїном ЗСУ
Ответы
Ответ:
От лица рассказа:
Я бачив його подряпані руки, поламані ноги, поранене лице. Я спитав:
-Тобі не боляче?
-Якщо по відношенню до ситуації в моєї країні, то мені боляче. А якщо питати про фізичну біль, вона не настільки важлива, як психічний стан, як поламане серце або згублена душа.
-То ти кажеш, що не боїшся, тобі зовсім не страшно і тобі байдуже на все це жахіття? - Не було б опису мого здивування і моїх емоцій під час нашої розмови.
- Бомби, що летять, і свистячі повз вуха кулі не наганяють на мене страха. Саме жахливе-це передсмертні крики і стогін повний сліз, дитячі осиротілі лиця і посмішка ворога, коли він чинить все це зло. Тепер на світі нема нічого важливішого і одночасно жахливішого, ніж моя місія. - Він розповідав на останньому подиху, і все ж приділяв мені увагу.
-А чому жахливішого? - Запитав я, мабуть не розуміючи, тому що був ще для цього зовсім молодим.
-Тому що війна... тому що війна і складні часи. Тому що людство ще й досі вирішує конфлікти таким способом. - У той момент його лице відображало всю ту боль, що він пройшов.
-Чи можу я тобі якось допомогти? Полегшити твою біль?
-Треба хоча б вірити, вірити в перемогу. Якщо всі ми будемо бачити в ваших очах надію і незламність, невідступність від свого-нам обов'язково буде краще, ми за це і боремося-за мир, волю і майбутнє!
На мене наринули спогади. Все вже давно закінчилося, а я ще й досі пам'ятаю слова того військового...
Я решила добавить слова автора, но можете их и не писать