допоможіть будь ласочка, дуже терміново, буду вдячна, даю 50 балів
Ответы
Ответ:
тотары отнасились иза тогошто он был селен, наглыи характеры,
Відповідь:
9. Чому татари з повагою ставилися до Павлуся ? Татари-купці, які поверталися в Крим, поважали Павлуся за те, що він був веселий, добрий, щирий, працьовитий, швидко і з бажанням вивчав їхню мову, не намагався втікати. Коли хлопець жив в домі Девлет-гірея, то татари полюбили його за те, що він веселий, а сам Девлет-гірей дивувався лицарській вдачі хлопця.
10. Основні риси твору "Гуси-лебеді летять", які дозволяють вважати його автобіографічним. Автобіографічний твір - це художній твір, життєпис, у якому автор описує події свого особистого життя, пережитий досвід. Для такого твору характерні такі риси: розповідь у творі ведеться від першої особи, події автор описує через призму їх власного сприйняття, тобто, так як він їх розумів, відчував, бачив. Від мемуарів (спогадів) або щоденника автобіографічний твір відрізняється наявністю художнього вимислу та узагальнення.
11. Образ Михайлика. Якщо щось лишнє, то можете скоротити. Якщо не поміститься, то решту в коментарях
1. Михайлик - головний герой автобіографічної повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять». У творі розповідається про один рік з життя бідного сільського хлопчика на фоні тих подій, які пережи-вало українське село після громадянської війни.
2. Портрет і зовнішність героя. Так як повість автобіографічна і розповідь у ній ведеться від першої особи, то портрету Михайлика у книзі немає. Але його можна собі уявити з того, як говорять про нього герої твору. Мені Михайлик здається худеньким невисоким білявим хлопчиком, також є згадка, що Михайлику у повісті девʼять років. А ще мені здається, що у нього такі ж як у діда Дем"яна «сіро-блакитнаві» очі, в яких стрибають веселі бісики.
3. Риси характеру:
а) чемний; Михайлик чемна і вихована дитина. Він вітається з усіма односельцями, знає, що старших потрібно поважати.
б) добрий; Михайлик дуже добрий і жалісливий. Саме тому він пошкодував жебрачку з маленьким сином і віддав дитині майже все насіння, яке ніс до Юхрима Бабенка, щоб обміняти його на книжку. Коли жінка слізно подякувала йому, то Михайлик «теж мало не заплакав з жалю...»
в) працьовитий; Як будь-яку селянську дитину Михайлика з маленького привчають до роботи. Хлопець каже: « я.. охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi i не вважаю себе ледащом».
г) шанобливий; Михайлик з повагою ставиться до старших. Те з яким теплом він згадує своїх дідуся, бабусю, матір свідчить про те, що він дуже любить і поважає їх.
д) кмітливий. Хлопець дуже кмітливий, а його гострий, але ще зовсім дитячий розум дивують, а інколи по-доброму веселять не лише батьків, але й інших людей.
е) цілеспрямований; У своєму прагненні знайти нову книжку для чи-тання, він хоч і соромиться, але все ж таки звертається до поповича. Попович жорстоко поглузував з маленького хлопчика, підсунувши йому книгу «Космографія», але хлопʼя наполегливо самостійно нама-гається розібратися в цій трудній науці.
є) допитливий. Коли дідусь йому розповідаю про лебедів, які несуть на своїх крилах життя, то хлопець хоче дізнатися і що ж таке життя, і які у сонця ключі, і що ними можна відкрити, і навіть турбується чи не загубить сонце ці ключі випадково.
4.Прагнення героя:
а) жага до навчання;
б) любов до природи; Михайлик зізнається, що це його мати перша навчила «мене любити роси, легенький ранко-вий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль».
в) пізнати світ; Михайлик читаючи книги, слухаючи історії свого дідуся, зрозумів, що світ довкола великий і дивовижний. Слова про те, що навчання – це можливість вийти в люди і пізнати світ, автор вкладає в уста Марʼяни, яка просить хлопця: «I вчися, Михайлику, та так учися, щоб усi знали, якi то мужицькi дiти. Хай не кажуть нi пани, нi пiдпанки, нi рiзна погань, що ми тiльки бидло».
г) читання книг та написання власних творів. У Михайлика була така пристрасть до читання, що він читав практично все, що потрапляло йому до рук: і гарних книг і «мотлох». Про ці книги автор ска-зав: «I вже тодi менi однi слова сяяли, мов зорi, а iншi туманили голову». А після того, як Михайлик вперше потрапив до звичайного сільського театру, то він ще й загорівся ідеєю написання пʼєси.
Пояснення: