Question

Які приклади застосовують для вивчення океану

Answer 1

Ответ:

Вивчення дна океану найчастіше проводять за допомогою ехолота

Объяснение:

ехолот- навігаційний прилад використовують для вимірювання часу пробігу звукових променів до об'єкта й назад

Answer 2

Глибоководні дослідження — це дослідження фізичних, хімічних та біологічних умов на морському дні з науковими або комерційними цілями. Глибоководні дослідження вважаються відносно недавньою діяльністю людини в порівнянні з іншими напрямками геофізичних досліджень, оскільки дослідження морських глибин почалося лише в порівняно останні роки. Глибини океану все ще залишаються значною мірою недослідженою частиною планети і утворюють відносно невідкриту територію.


Маніпулятор підводного апарату збирає пастку для крабів, що містить п'ять крабів-галатеїдів. Це пастка для вугрів, яка була модифікована, щоб краще ловити глибоководну фауну. Експедиція «Життя на межі» 2005 року.
Загалом можна сказати, що сучасні наукові глибоководні дослідження почалися, коли французький вчений П'єр-Симон Лаплас досліджував середню глибину Атлантичного океану, спостерігаючи припливні рухи, які реєструвались на бразильському та африканському узбережжі. Він розрахував глибину в 3 962 метри; це значення пізніше виявилося вельми точним за ехолокаційними методами вимірювання.[1] Пізніше, у зв'язку зі збільшенням попиту на прокладку підводних кабелів, вимагалися точні вимірювання глибини морського дна та були проведені перші дослідження морського дна. Перші глибоководні форми життя були виявлені 1864 року, коли норвезькі дослідники, зокрема, Георг Сарс, отримали зразок морської лілії з глибини 3 109 метрів.[2]

З 1872 по 1876 рік британські вчені провели знакове дослідження океану на борту «HMS Challenger», вітрильному судні, яке було перероблено в корабель-лабораторію. Експедиція «Челленджера» охопила 127 653 км, а вчені з корабля зібрали сотні зразків і гідрографічних вимірювань, виявивши понад 4700 нових видів морських мешканців, включаючи глибоководні організми.[1][3] Їм також приписують перший реальний огляд основних об'єктів морського дна, таких як глибокі океанічні котловини.

Першим інструментом, який використовувався для глибоководних досліджень, був зондуючий тягар, який використовував британський дослідник сер Джеймс Кларк Росс. За допомогою цього інструмента він досяг глибини 3 700 м у 1840 р.[4] Експедиція «Челленджера» використовувала схожі інструменти, які називаються машинами для зондування Бейлі, щоб витягти зразки з морського дна.[5]

У 20 столітті глибоководні дослідження значно просунулися завдяки низці технологічних винаходів, починаючи від гідролокаційної системи, яка може виявляти присутність об'єктів під водою за допомогою звуку, до пілотованих підводних апаратів для глибокого занурення. У 1960 році Жак Піккар і лейтенант ВМС США Дональд Волш спустилися на батискафі Trieste у найглибшу частину Світового океану, Маріанський жолоб.[6] 25 березня 2012 року режисер Джеймс Кемерон спустився в Маріанський жолоб в «Deepsea Challenger» і, як вважається, вперше зафільмував та взяв зразки дна.[7][8][9][10][11]

Незважаючи на ці досягнення в глибоководних дослідженнях, подорож до дна океану все ще є складним випробуванням. Вчені працюють над пошуком способів вивчення цього екстремального середовища з палуби корабля. Завдяки більш досконалому використанню волоконної оптики, супутників і роботів з дистанційним керуванням, вчені сподіваються, що одного дня будуть досліджувати глибоке море з екрана комп'ютера на палубі, а не з ілюмінатора.[3]