.укажи, хто з європейських поетів народився про солдатів в польщі!!!!!!!
Ответы
Відповідь:
Казимир Вежинський
Пояснення:
Казі́меж Вежи́нський (пол. Kazimierz Wierzyński; 27 серпня 1894, Дрогобич — 13 лютого 1969, Лондон) — польський поет, уродженець України. Автор багатьох збірок поезій і книжки про Ф. Шопена.
Олімпійський чемпіон з мистецьких змагань на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, в конкурсі Літератури, змаганню з поезії.
Один із засновників літературної групи «Скамандр» (пол. Skamander).
Переклав вірш Тараса Шевченка «Огні горять, музика грає», що ввійшов до видання творів Шевченка «Поезії» (Варшава, 1936).
Зміст
1 Народження, шкільні та юні роки
2 Перша світова війна та міжвоєнний період
3 Друга світова війна та еміграція
4 Сучасність
5 Примітки
6 Література
7 Посилання
Народження, шкільні та юні роки
Казимир Вежинський є одним із сполонізованих нащадків галицьких німецьких колоністів, народжений в Галичині, відомий польський письменник, поет, есеїст, перекладач, який прославився далеко за межі сучасної Польщі, оскільки більшість життя прожив в еміграції.
Народився 27 серпня 1894 року чудовому галицькому містечку Дрогобичі у сім'ї залізничника Анжея Вірстляйна-Вежинського (1853—1944) та Феліції з Дунін-Васовичів (1852—1944). Кілька джерел пише про те, що народився Казимир дуже символічно для свого батька — просто на вокзалі.
Батько письменника — Анджей або ж Андреас Вірштляйн (Andreas Wirstlein) народився 1853 року в німецькій сільськогосподарській колонії — селі Унтервальден біля Львова (частина сучасного села Підгайчики, Золочівського р-ну Львівської обл.) і був 3 поколінням німців-колоністів, які заснували Унтервальден у 1783 році. У ранньому віці пішов працювати на залізницю, часто переводився з однієї станції на іншу, встиг попрацювати практично в усі великих містах Галичини, поки, нарешті, оселився в Дрогобичі. Де і одружився після смерті першої дружини з польською шляхтичкою Феліцією.
У 1912 році Андреас подає у відповідні органи заяву з проханням зміни імені та прізвища на польський лад — Анжей Вежинський. Можна говорити про кілька причин цього: ймовірний тиск дружини-полячки, більші можливості для поляка досягти успіху в кар'єрі на той час, кращі умови для дітей, які були польськими патріотами і не хотіли розголошувати своє німецьке коріння. На то час Андреас був досить впливовою людиною на Дрогобицькій залізниці, тому його «пізнє ополячення» набуло неабиякого розголосу навіть у місцевій пресі. До прикладу, один із Дрогобицьких тижневиків у 1913 році видав статтю, в якій лагідно висміяв такі дії Вірстяйна словами: «Чи Віжинський, чи Вірстляйн — це все ковбаса» («Czy Wierzynski, czy Wirstlein — to jest alles Wurst!»).
Отже, повертаємось до біографії самого Казимира. Хлопець здобув грандіозну як на той час освіту, спочатку навчався в школі в Дрогобичі, але пізніше, через переведення батька на іншу ділянку залізниці, сім'я переїжджає до Стрия, де Казимир проводить роки своєї юності, здобуваючи середню освіту в місцевій класичній гімназії.
Збереглись цікаві спогади про Вежинського його однокласника Тадеуша Фабіанського: "З-поміж моїх однокласників найбільше уславився Казимир Вежинський. Проте, це трапилося не в Стрию, а пізніше, після війни. А тоді ніщо не вказувало на те, що наш колега здобуде олімпійські лаври. Тут іще раз підтвердилася теза, що немає пророка у своїй вітчизні.
Син залізничника Казік Вірстляйн (так ще звучало тоді прізвище Вежинського) в своїй стрийській вітчизні не виявляв поетичних здібностей. Тільки члени його таємного гуртка знали, що він написав патріотичного віршика. Приятель усього світу, завжди в гарному настрої, ошатно вбраний і причесаний, він був дуже веснянкуватий. Через це колеги називали його «Веснянкуватою Зоською». Він не ображався, ставився до свого прізвиська добродушно. Проте, не вільно було жартувати з його прізвища. Тоді він гнівався, і доходило до бійки. В навчанні він не вибивався надміру вперед і не відставав. Для вчителів був хорошим учнем, а для нас — хорошим однокласником.
Відповідь:
сподіваюсь правильно.
Пояснення:
