що порушується під час цукрового діабету
срочноооооо даю 20 балов
Ответы
Ответ:
Объяснение:
ЦД 1-го типу: зумовлений руйнуванням β-клітин підшлункової залози аутоімунним процесом, індукованим дією тригерних (пов’язаних із середовищем) факторів у осіб із генетичною схильністю. У розвитку захворювання беруть участь антитіла до острівців Лангерганса (до різних антигенів β-клітин), які можуть з'являтись за багато місяців і навіть років до появи симптомів ЦД; протягом цього періоду відбувається поступова втрата секреторної функції β-клітин, котра призводить до маніфестного ЦД, який характеризується абсолютним дефіцитом інсуліну. Проявляється у дітей і молоді, та в осіб віком <30-ти р. Можливим є повільний перебіг аутоімунної деструкції β-клітин, який призводить до маніфестації захворювання у 4-ій або 5-ій декаді життя (латентний аутоімунний діабет дорослих — LADA). Після маніфестації захворювання процес руйнування β-клітин триває ще впродовж певного часу; зникнення С-пептиду (маркера секреції інсуліну) в сироватці свідчить про їх остаточне знищення.
ЦД 2-го типу: найчастіша форма (≈80 %); зумовлена поступовим порушенням секреції інсуліну в умовах інсулінорезистентності. Може бути генетично обумовленим (полігенне успадкування), однак ключову роль відіграють фактори середовища (ожиріння [особливо абдомінальне] та низька фізична активність). Надмір вільних жирних кислот, які виділяє черевна жирова тканина, викликає «ліпотоксичність» — збільшене окиснення жирів призводить до гальмування гліколізу у м'язах, а у печінці призводить до посилення глюконеогенезу, що вимагає компенсаційної секреції інсуліну β-клітинами та може призвести до поступового виснаження їх резерву і порушення метаболізму глюкози.
Типові симптоми ЦД: поліурія (осмотичний діурез внаслідок глюкозурії), полідипсія (посилена спрага), ознаки дегідратації, які, переважно, є помірно вираженими (зниження еластичності шкіри, сухість шкіри та слизових оболонок), спричинені зневодненням слабкість та сонливість, схуднення (рідше), кетоацидоз та кетоацидотична кома (іноді перший помічений симптом), схильність до гнійних інфекцій шкіри чи інфекцій сечостатевої системи.