Предмет: Литература, автор: ar30071900

конспект про Воробкевич Сидір Іванович​

Ответы

Автор ответа: pozzi09345
1

Відповідь:

Народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині вчителя філософії і богослов'я. Залишившися в дитинстві круглим сиротою, разом із сестрою і молодшим братом Григорієм, що теж став відомим на Буковині громадсько-культурним діячем і письменником. Його виховували дідусь і бабуся в містечку Кіцмані, де здобув початкову освіту (навчався у 4-класовій німецькомовній школі).

Його прадід утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко[3], а дід переробив Оробко на Воробкевича[джерело?]. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора. Батько його, Іван, на той час працював при Чернівецькій гімназії (тодішній ліцей) професором релігії і філософії. Його матір померла в 1840 році. Через п'ять років помер батько — Сидір разом зі своїм братом Григорієм залишилися сиротами. Їх дід, кіцманський протопоп Михайло Воробкевич, забрав онуків до себе жити в містечко Кіцмань. Першу науку в Кіцмані дітям надала бабка Параскева. Вона навчила любити рідну мову, пісню та народ. З уст своєї бабусі Сидір чув силу-силенну казок, пісень, народних оповідань про козаків і турків. Дід поета знав безліч оповідей про козацтво, Україну, Умань, Залізняка, Ґонту.

Навчався у Чернівецькій гімназії, згодом — у духовній семінарії, яку закінчив 1861 року, де він почав складати вірші й створювати до них музику. Потім був священиком у буковинських селах, де вивчав фольклор і побут місцевого населення.

Музичну освіту здобував приватно у професора Віденської консерваторії Ф. Кренна. У 1868 році склав іспит на звання викладача співу й регента хору у Віденській консерваторії. З 1867 року викладав спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. — на богословському факультеті Чернівецького університету[джерело?]. Як композитор складав літературні пісні і псалми, компонував хорові твори, сольні пісні та оперети, писав мелодії на власні вірші.

Помер 19 вересня 1903 у Чернівцях, похований на міському кладовищі[4].

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: zbcxws2xt5
Оцените сочинение ученика «Образ Зилова» (по пьесе А. Вампилова «Утиная охота») с точки зрения полноты и глубины раскрытия темы, композиционного единства, фактологической точности и средств привлечения внимания читателя.

Главный герой знаменитой пьесы Александра Вампилова «Утиная охота» Виктор Зилов – нарцисс, потерявший всю значимость моральных ценностей и принципов. Цензоры не сразу пропустили это произведение к постановке, уж очень мерзок был образ этого молодого человека. Неужели такими были все советские люди? Конечно, нет. Но Зилов – человек, приносящий своим появлением зло. Он ломает судьбы, унижает женщин своим отношением, плюет в душу родным и близким людям. И именно такого человека эпохи застоя поставил во главе пьесы Александр Вампилов. Зилов работает инженером, отроду ему всего лишь тридцать лет. Он привлекателен и обаятелен, но только тогда, когда это выгодно исключительно ему самому. Он уверен в себе и своей неотразимости, это находит отражение в походке и жестах. И в тоже время во всём этом прослеживается грусть, лень и тоска. Зилов скучает постоянно, где бы и с кем бы он ни находился. Он равнодушен к жене Галине, она давно ему приелась, живёт просто по привычке. Зилов завёл любовницу, но и она не вызывает у него должных эмоций. На работе Виктор просто просиживает время. Ладно, работа не всегда нравится. Ну, может, у этого молодого человека есть увлечения? На первый взгляд, можно подумать, что есть у Зилова одна страсть – утиная охота. Но ведь и это на деле оказывается неправдой. У Виктора Зилова ценности будто встают с ног на голову. Быть настоящим мужчиной в его понимании - значит постоянно врать. А кроме этого пройти по головам, если тебе нужно чего-то добиться. Пусть даже чего-то мимолетного и незначительного. Зилов и сам приходит к той мысли, что он ленив и развратен, может быть, ещё бы и можно было что-то изменить, но совершенно не хочется. Единственное, что привлекает этого человека – вечеринки, банкеты, попойки, которым нет числа, они просто чередой проходят по жизни Виктора Зилова. Он занимает деньги, устраивает скандалы, обижает людей мимоходом, даже не задумываясь об этом и не помня на утро, с чего началась ссора. Зилов – человек без цели и, соответственно, без осмысленного жизненного пути.
Предмет: Геометрия, автор: ytmolt9090