Розставте розділові знаки і оберіть правельну літеру
Зорі (в,у)се більше яскравішають (не)осяжний простір моря сповнився темрявою і хоч (о)крім темряви (не)має там нічого дівчина мовби(то) жде чогось здаєт(ь)ся їй що звідти де (з)вечора світилась яскрава місячна дорі(ж,ш)ка щось може цієї ночі з’явитись. Зорі бе(з,с)роздільно панують над світом віт(е,и)рець дмухнув (в,у) лице. Помен(ь)шало вогнів (в,у)низу заснуло містечко пора б і тобі дівчино бути в постелі а тебе (в,у)се ніби(то) (не)відпускає звід(с,ц)и ця темна нічка-петрівочка. А така ж вона коротка (не)зчуєш(ь)ся як і злетить. Коли (в,у)же зібралася йти з дал(и,е)чі моря з його (не)проглядних мороків (не)сподіва(н,нн)о з’явилось вітрильне судно зустрінуте десь аж під обрієм вістрям пр(е,и)кордонниц(ь)ких прожекторів. Хто не спав міг бачити це (в,у) снопах світла під повними парусами майже (не)помітно рухався повертаючись із плавби «Оріон». Ось(ось) (в,у)же має бути порт. (В,У)сіх зустрічатимуть тільки Ягнича ніхто (не)зустріне хіба лиш отой кам(’,ь)яний знайомий ще з молодості маяк що високою вежею біліє на острівку біля входу до гавані. Родичів багато. Ягничів у Кураївці (не)перелічиш але кожен (в,у) роботі (в,у) власних клопотах. Та (і,й) (не)близький світ щоб забиватись із Кураївки до порту ради одного «здрастуй». Звичайно він їх (не)забуває ні(ні) та й озоветься радіогра(м,мм)ою живий мовляв іду на траверсі такому(то). Але що їм до твого траверсу до твоїх широт бо (в,у) кожного там широти свої той на тракторі той на фермі той з літа в літо на комбайні там тепер завелись цілі сімейні ек(и,і)пажі.
Ответы
Зорі все більше яскравішають, нeосяжний простір моря сповнився темрявою і , хоч окрім темряви немає там нічого, дівчина мовбито жде чогось, здається їй, що звідти ,де з вечора світилась яскрава місячна доріжка, щось може цієї ночі з’явитись. Зорі безроздільно панують над світом, вітерець дмухнув у лице. Поменшало вогнів унизу, заснуло містечко, пора б і тобі дівчино бути в постелі, а тебе все нібито не відпускає звідси ця темна нічка-петрівочка. А така ж вона коротка, не зчуєшся, як і злетить. Коли вже зібралася йти з далечі моря, з його непроглядних мороків, несподівано з’явилось вітрильне судно, зустрінуте десь аж під обрієм вістрями прикордонницьких прожекторів. Хто не спав, міг бачити це в снопах світла під повними парусами, майже непомітно рухався, повертаючись із плавби, «Оріон». Ось ось уже має бути порт. Усіх зустрічатимуть, тільки Ягнича ніхто не зустріне, хіба лиш отой кам’яний знайомий ще з молодості маяк, що високою вежею біліє на острівку біля входу до гавані. Родичів багато. Ягничів у Кураївці не перелічиш, але кожен у роботі у власних клопотах. Та й не близький світ, щоб забиватись із Кураївки до порту ради одного «здрастуй». Звичайно він їх не забуває, ні(ні)(не знаю) та й озоветься радіограмою(я не впевнений, але схоже на пряму мову(слова автора:'п м')) живий мовляв іду на траверсі такому(то). Але що їм до твого траверсу, до твоїх широт, бо в кожного там широти свої: той на тракторі, той на фермі, той з літа в літо на комбайні- там тепер завелись цілі сімейні екіпажі. Якщо щось не так , то наголосіть на цьому.