Складіть план відповіді по темі "Козацьке військове мистецтво '
Ответы
Объяснение:
Козацьке військо
Військове мистецтво українського козацтва почало формуватися з кінця 15 ст. і
завершилося з ліквідацією останніх українських козацьких формувань сер. 19 ст. Історія
В. м. у. к. поділяється на декілька етапів: 1) період формування воєнного мистецтва
запорозького (низового) козацтва в боротьбі з турецько-татарською агресією (кінець 15 –
16 ст.); 2) період становлення В. м. у. к. під час козацько-селянських повстань проти
польської влади за станові права, вольності і привілеї (кінець 16 – перша половина
17 ст.); 3) час розквіту В. м. у. к. у ході Визвольної війни (1648–53); 4) класичний період
В. м. у. к. козацтва України (1654–1700); 5) період регресу В. м. у. к. (18 ст.); 6) період
занепаду В. м. у. к. (перша пол. 19 ст.).
Період становлення В. м. у. к. під час козацьких війн проти польської влади за
станові права, вольності і привілеї наприкінці 16 – у першій половині 17 ст. позначився
новою стратегією і тактикою, а також широким застосуванням вогнепальної зброї.
Низове і реєстрове городове козацтво вже було озброєне рушницями і пістолями з
кремінними (колісцевими, а пізніше ударними) замками і мало власну легку артилерію.
Поряд з наступально-розвідувальними (диверсійними) діями кінноти і штурмами
фортець запроваджується новий бойовий порядок – батовий стрій піхоти, озброєної
рушницями і списами, триангула і рухомий табір.
Особливістю тришеренгового «батового» (від баталія і батоватися – шикуватися)
строю козацької піхоти було те, що стріляла лише перша шеренга, яка складалася з
досвідчених козаків і старшин; друга, яку становили молодики і служителі старшинські,
приймала розряджену рушницю і передавала заряджену першій шерензі; третя шеренга,
що складалася з старих козаків і джур, заряджала рушниці. Перша шеренга приймала
заряджену рушницю лівою рукою, а після пострілу передавала назад правою. У разі
осічки в отвір ствола рушниці вставлявся шомпол, і після передачі зброя
перезаряджалася. Внаслідок такої організації вогню перша шеренга весь час знаходилась
обличчям до супротивника і мала можливість вправно цілитись, не марнуючи час на
операції, які збивали руку стрільця. На землі в ногах першої і другої шеренг лежали
списи, обернені наконечниками до ворожого фронту. Списи застосовувались проти
удару ворожої кінноти і під час атакування супротивника. Списи наїжачувала друга
шеренга, а перша продовжувала стріляти. На той час шеренгова стрільба в Західній
Європі, і Польщі також, велась п’ятьма шеренгами по черзі, і позаду шеренг мушкетерів
стояли пікінери, які у разі атаки ворожої кінноти ставали попереду фронту мушкетерів
або самі атакували супротивнка. Батовий же стрій дозволяв козакам збільшити як
прицільність, так і скорострільнісь, а також зменшити втрати від ядер супротивника.
Тришеренговий стрій був доцільний лише у бою з кіннотою або під час оборони табору.
Так, у бою проти кінноти супротивника, взявши до уваги максимальну швидкість
бойового коня і дальність польоту (ураження) кулі, випущеної з тогочасної
гладкоствольної рушниці, козаки встигали зробити три–чотири залпи. Бойовий стрій
європейської кінноти того часу нараховував три–п’ять рядів, бо піднята передніми
шеренгами курява не давала можливості орієнтуватися заднім. У свою чергу, для
татарської кінноти можливість атакувати батовий стрій виникала лише при умові
чисельної переваги 10:1. Проти атаки піхоти супротивника у полі трьох шеренг було
замало, внаслідок чого козаки застосовували п’ятишеренговий стрій, який діяв
аналогічно тришеренговому. Однак все залежало від маштабу битви, кількості бійців,
особливості ділянки фронту війська тощо. В цей період виникає новий бойовий порядок
козаків, який призначався для оборони і дістав назву триангули. При цьому бойовому