Question

Що вам відомо про романтизм у Німеччині?

Answer 1

Німецький романтизм — першоджерело континентального романтизму; панівний напрямок в мистецтві німецькомовних країн Європи з кінця XVIII до середини XIX століття. Сформувався в Єні практично одночасно з англійським романтизмом і раніше, ніж аналогічні явища в інших країнах Європи

Загальна характеристика німецького романтизму.
Німецька література, поряд з англійською, належить до таких європейсь-
ких літератур, де романтизм склався найраніше і набув найпотужні-
шого розвитку. На німецькому грунті він був художнім напрямом,
що розвинувся спонтанно, без великих сторонніх впливів, але саме він мав
значний вплив на романтичний рух в інших країнах. Водночас романтизм
у Німеччині триваліший час, ніж в Англії, зберігав свої позиції і в літературі,
і в інших сферах духовної культури, зокрема в музиці й філософії. Без пере-
більшення можна стверджувати, що найвищі здобутки німецької літератури
XIX ст. пов 'язані передусім з романтизмом, чим вона відрізняється від фран-
цузької чи англійської, в яких не менш значні досягнення пов 'язані з реалізмом..
Розвиток німецького романтизму відбувався в специфічних умовах краї-
ни, яка у своєму суспільно-історичному розвитку відставала від інших захід-
ноєвропейських країн. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Німеччина
залишалася країною, обтяженою феодальними пережитками, політичне роз-
дробленою, причому в абсолютній більшості держав і володінь, на які вона
поділялася, зберігався феодально-абсолютистський лад. Характерно, що
найзначніші імпульси, яких зазнавало громадсько-політичне й духовне життя
країни в цей період, йшли переважно із сусідньої Франції, де відбу-
валася велика буржуазна революція й подальші бурхливі події. Німеччина
виявилася неспроможною підхопити й продовжити "Французькі починання",
революційні виступи відбулися лише в деяких містах найбільш розвиненої
Рейнської області. Але країна була втягнена в бурхливі події й процеси, які'
були започатковані Французькою революцією і продовжувалися до падіння
Наполеона (1815).
Французька революція викликала великий резонанс у Німеччині, пере-
дусім серед бюргерської інтелігенції; її вітали Ґете і Шиллер, Гердер і Клоп-
шток, брати Шлегелі й Гельдерлін, Шеллінг і Фіхте, Гегель і багато інших
діячів німецької культури. Але найважливішим є те, що французька політична
революція послужила важливим стимулом до німецької духовної революції,
яка розгорнулася наприкінці XVIII — на початку XIX ст.; активним її учас-
ником була тогочасна німецька література.
1 етап - ранній (ієнський) - з 1795 до 1805 рр. У цей період була розроблена естетична теорія німецького романтизму і створені твори Ф. Шлегеля і Новаліса. Засновниками школи ієнського романтизму були брати Шлегелі - Фрідріх і Август Вільгельм. Їх будинок на межі 18-19 ст. став осередком молодих невизнаних талантів. До кола ієнських романтиків входили: поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік, філософ Фіхте. Німецькі романтики наділяли свого героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою своєї фантазії перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мистецтва ієнських романтиків. Вони ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із сучасним суспільним розвитком.
2 етап –гейдельбергський (1806-1815). На цьому етапі німецький романтизм розвивався вже в іншій суспільно-політичній ситуації і в іншому ідеологічному кліматі, що надало йому іншого характеру й спрямування. На цей час революція у Франції переростає в імперію, а революційні війни — в наполеонівські, Імперіалістичні. Протягом першого десятиліття XIX ст. Наполеон розгромив Австрію та Пруссію і підпорядкував своєму контролю всю Німеччину. В країні розгортався визвольний рух, який помітно посилився після поразки Наполеона в Росії. Все це активізовувало національну свідомість німців, привернуло увагу до глибинних джерел національної культури й літератури, стимулювало розвиток інших, порівняно з єнським романтизмом, течій і тенденцій, зокрема народного або фольклорного романтизму. Найзначнішим явищем другого періоду німецького романтизму
став гейдельберзький гурток романтиків, що склався в 1806-1807 рр.
організаторами й провідними діячами цього гуртка були А. фон Арнім і
К. Ьрентано, прихильниками були відомі вчені-філологи Я. і В. Грімми
У їхній творчості посилювалося відчуття трагічності буття, що мало історичний вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій особистості.
3 етап німецького романтизму - пізній романтизм(1815—1848