ДАЮ 40 БАЛЛОВ!!
2.Які риси характеру властиві Михайлику? Доведіть це, навівши цитати з тексту твору. ТВІР ГУСИ ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ
Ответы
Объяснение:
Михайлик - головний персонаж автобіографічно повісті «Гуси-лебед летять». У такий спосіб автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років Михайлик - нащадок колишніх кріпаків, адже «народились моï дiд
баба ще кріпаками, побралися уже вiльними. Родина була бiдна, проте
Дружня, трудолюбива та людяна, коли недобре слово з ïхнiх уст не Торкнулося жодног людини Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила ПО-СОВIСТI Д Д Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душ хлопця. Попри усі материнi причитання чи «духополики Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рiдних. Дiд залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи навiть корову годувальницю бiднiй селянськiй родин довелося продати, аби хлопець мiг продовжити своє навчання.
В автобіографічній повісті автор уникав свого портрету, але з окремих
фрагментів (ноги несуть, кучерява голова, мама називав клаповухим,
схожість з вітряком, военний тривожний час для родини з нестатками)
можна зробити висновок, що Михайлик - це спритний та завзятий
хлопчик худорлявої статури
Михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, км тливий, наполегливий, здiбний, товариський. Допитливість Михайлика часто проявлялась у розмовах з дiдусем Дем'яном, дядоком Себастияном Багата творча уява зміцнювала єдність природи та душевного дитячого світу. Звичайно, як і всі діти, любив побешкетувати, бо розбив носовки на ковзани, без дозволу заради книжки взяв з дому гарбузове насіння, хитро намагається уникнути материних докорів
Його гарні риси характеру відбилися у багатьох роздумах та вчинках «Охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднючу конаку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі не вважаю себе ледащом - так згадує про себе автор Здібний хлопець у дев'ять років самотужки навчився читати. На жаль, без учительської поради, немало проковтнув добра I мотлоху, коли казки навчили фантазувати пробудили творчу уяву, натомість Інші породжували дитячі страхи. Мова персонажа колоритна та дотепна, багата на влучні вислови, приказки, гумор. Він не лицемірить, не пiдлещується перед поповичем чи Юхримом Бабенком Товариський хлопець швидко заприятелював з дівчинкою Любою, яка зі співчуттям поставилась до нього пiсля смерті дорогих дiдуся та бабусі. Адже теж був добрим небайдужим та милосердним. Не пожалiв гарбузового насіння для голодних жебраків з Херсонщини, щедро ділився горохом зі зголоднілими однокласниками під час вистави. Коли мати забрала каганець, проявив кмітливість, щоб уночі продовжити улюблене заняття - читання книжки. За жагу до навчання, старанність та наполегливiсть Михайлик отримав похвалу перед батьками від учительки, міг похвалитися, що мама одразу
мае школяра не першої, а друго групи Образ Михайлика переконує, що за будь-яких обставин треба залишатися людиною, не загубити милосердя та доброту, в рити у краще
Майбутне I наполегливо йти до нього
Михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, кмітливий, наполегливий, здібний, товариський. "Я ніколи не був скиглієм,терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники..."