Предмет: История, автор: vitalaziglij

СРОЧНО!!!40 БАЛЛОВ!!!
розповідь про писемність і освіту в Давньому Китаї.

Ответы

Автор ответа: anetkrivchun
1

Ответ:

У Давньому Китаї для письма послуговувалися ієрогліфами. Китайських ієрогліфів налічувалося близько 10 тисяч. Їх писали вертикальними стовпчиками згори донизу (стовпчики розміщували справа наліво). Аби вважатися грамотним, китаєць мав вивчити щонайменше 7 тис. ієрогліфів. Запам’ятати написання ієрогліфа, а тим більше відтворити його на матеріалі для письма досить складно, адже кількість рисок в одному ієрогліфі в різних комбінаціях могла сягати 52.

Для письма давні китайці спершу використовували кістки тварин і панцири черепах. Пізніше писали на бамбукових чи дерев’яних дощечках. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки, а від 1 ст. - папір.

Освіченим у Китаї вважався той, хто опанував «шість мистецтв»: ритуал, музику, умів стріляти з лука, правити колісницею, читати, писати й рахувати.

Здобували освіту китайці в численних приватних школах, у яких «учителі-мудреці» самі набирали собі учнів. Проте існували й державні школи. Шкільництво в Китаї отримало поштовх для розвитку після запровадження імператором У Ді конкурсних іспитів. Мета іспиту - відкрити шлях для чиновницької кар’єри найздібнішим, найкомпетентнішим випускникам. Оскільки до уваги брали знання претендентів, охочих навчатися ставало більше, тож китайці почали масово записувалися в приватні конфуціанські школи.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Аноним
70 баллов
1)Исправь все пунктуационные и орфографические ошибки, допущенные в тексте, и постарайся улучшить его.

Человек, тянувший меня за руку, не был сильным, но, поскольку я была в середине движения, инерции было достаточно, чтобы я выпустила бокал с коктейлем.

Дзынь. Стекло издало громкий звук, когда осколки разлетелись и содержимое разлилось.

— Что?

— Что происходит?

Люди начали роптать на этот шум. Я даже услышала жалобы от некоторых людей, которые проходили достаточно близко, чтобы на них попали брызги напитка.

Я также могла видеть, что Диана, цель моего визита, смотрит в мою сторону. Это был момент, которого я ждала, но я не могла улыбнуться Диане, чтобы показать, что со мной все в порядке.

И дело было не только в том, что лицо Дианы побледнело, как будто она только что увидела что-то ужасное. Это было из-за мальчика, который пристально смотрел на меня, сжимая мою руку среди всей этой суматохи.

— ...Что ты такое? — спросил мальчик дрожащим голосом. По правде говоря, я тоже была не в таком уж хорошем настроении.

Как будто было недостаточно того, что он схватил меня за руку, я также привлекала нежелательное внимание. Мне было чего опасаться, но это