Предмет: Українська мова, автор: primacenkostanislav9

допоможіть будьласка розставити розділові знаки у складно підрядному реченні "Для того щоб створити щось красиве треба нести красу у душі" не можу зрозуміти

Ответы

Автор ответа: uspex13

Відповідь:

(Для того щоб створити щось красиве), НАВІЩО?←[треба нести красу у душі].

Підрядна частина МЕТИ стоїть на початку речення і приєднується похідним складеним сполучником ДЛЯ ТОГО ЩОБ.

Можливий ще один варіант:

[Для того,→НАВІЩО? (щоб створити щось красиве), треба нести красу у душі].

У цьому випадку підрядна частина МЕТИ стоїть всередині речення і приєднується сполучником ЩОБ. Слово для того за такої будови виступають вказівним.

Пояснення:

primacenkostanislav9: Дякую велике!

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Химия, автор: Аноним

помогите пожалуйста

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: nakon2000

Завдання 2. Прочитати текст, виписати і охарактеризувати складні речення з різними типами зв’язку.
Б) Тин, як розділковий ряд, до якого припав від сільради трикутник шпоришів, а напроти — здичавілий сад, його,. скажені нетрі.Микола ставив крейдою знаки на кілках, що забіліли, обгорнуті в рисунок, мов ритуальні стояки древності.Андрій, оглянувши символи, сів і вчинив перегляд кишенькового добра в складі: лінзи, що збирає світло в огненну крапку, орластого гудзика, перламутринки з райдужним свіченням і красновисика в образі оленя.Погляд хлопця відхилений до сусіднього дворища: там — дія з участю трьох. Найменший, намірившися злізти на повітку, попросив помочі в середульшого. Той зчепив пальці, як підпору — ставити ногу. Спинається найменший, руками шарудить по кривій стіні... раптом послизнувся набік і впав. Піднявся, перейшов до краю стіни, де з попередньою поміччю повторив спробу, тримаючися за ріг повітки. Виліз би він але підійшов найстарший і потягнув за сорочку — знов падає хлопець. Хоч не так погано, як перший раз, бо середульший, звільнивши ліву руку, теж потягнув його за сорочку — в протилежний бік — і зрівноважив. Відходять утрьох від повітки і знаходять велику коробку. Найстарший кинув її об землю, аж заторохтіла; пішов далі в супроводі середульшого. Тоді найменший приставив її до стіни; злізши, як на підпору, простягнув руки і вчепився за покрівлю. Вгору потягнувся, помагаючи собі пальцями ніг, якими на стіні знаходив горбкуваті місця. Став на покрівлі і зробив крок-другий. Але виходить бабуся з повітки і кричить: — Злізь мені заразі — чого посурганився? Він, миттю блиснувши наниз, побіг до двох старших; з ними і зник. ( В. Барка)

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: nakon2000