Question

Історія про Голодомор на Житомирщині

Answer 1

На початку 1932 року на Житомирщині спалахнув справжній голод. Приречені на вимирання селяни намагалися отримати допомогу від влади, зверталися з проханням повернути забране зерно. Але все марно. 7 серпня 1932 року виходить т. зв. «закон про п’ять колосків»: кілька рослин, зірваних на колгоспному полі, після збору врожаю, могли стати причиною для кількалітнього ув’язнення.

У лютому 1933 року факти масового людського голодування зафіксовано в багатьох районах Житомирщини. Збільшилась кількість жебраків, безпритульних дітей. Масовими стали захворювання на дизентерію та інші хвороби.

Люди їли жолуді, лушпиння квасолі, бруньки з липи, викопували на скотомогильнику дохлих коней, забирали, їли. На тому скотомогильнику було людно, як на ярмарку. Їли котів, собак. Весною копали всяке коріння: лопухів, диких бурячків. Їли кропиву, мокрець, листя кінського щавлю, лободу; ловили кротів, у річці визбирували черепашок, яких було дуже багато, все дно у річці було густо встелене черепашками, їх вибрали повністю.

Пік голоду на Житомирщині припав на квітень-травень 1933 року. В умовах тотальної нестачі харчів селяни вдавалися до найрізноманітніших способів виживання.



Статистика смертності на Житомирщині різниться по регіонах. Так, в північній лісовій зоні втрати були меншими, ніж на півдні області. Згідно даних Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні «Житомирська область», в Хорошівському районі померло 416 осіб, в Ємільчинському – 565, Лугинському – 249.