дібрати цитати, у творі "Енеїда"у яких ідеться про традиції, вірування, розваги українців, їхній побут БУДЬ ЛАСКА ХЕЕЕЛП ДАЮ 40 БАЛІВ
Ответы
Відповідь:
Героїв «Енеїди» можна поділити на дві групи:
земні герої;
боги, що мешкають на Олімпі.
У перших розділах поеми троянці змальовані у знижувальному плані: це ватага розбишак, які люблять порозважатися, зазирнути в чарчину, їхня поведінка чимось нагадує розваги запорожців. Ватажок троянців — Еней — «парубок моторний» і «хлопець — хоч куди козак», вдатний до всяких витівок. Він теж любить погуляти.
Але водночас це люди обов’язку. Коли виникає потреба боронити рідний край, то Еней і троянці виявляють мужність, патріотизм, поводяться як доблесні воїни. В останніх розділах поеми, змальовуючи цих героїв, Котляревський відходить від бурлескних традицій. В образах Енея й троянців виразно простежуються риси доблесного українського козацтва. Суттєві риси життя панівної верхівки України відображені й в образах деяких земних героїв: царя Латина, його дочки Лависі, князя Турна та інших.
Що стосується образів богів, то вони зображені в сатиричному, знижувальному плані. Котляревський опустив богів з Олімпу на землю, він позбавив їх святості, показав звичайними людьми.
Боги в поемі наділені рисами української панівної верхівки кінця XVIII століття. Вони – хабарники, нероби, інтригани, нудьгують від бездіяльності, проводять час у сварках і пиятиці. Так, цар богів Зевс змальований як п’яниця і самодур. Нептун і Еол – хабарники. Юнона – пліткарка, інтриганка.
1. Олімпійські боги:
Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому. Зевс зображений як деспот, п’яниця з вередливим характером:
«Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
послідки з кварти виливав».
Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина. Показана як жінка з дуже поганим характером («зла Юнона, суча дочка»), заздріслива, підступна, любить інтриги.
Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея. Показана як жінка з легковажною поведінкою, шльондра, готова на все заради успіху власного сина Енея:
«Венера молодиця сміла,
Бо все з воєнними жила,
І бите з ними м’ясо їла,
І по трактирах пунш пила;
Частенько на соломі спала,
В шинелі синій щеголяла…»
Еол — бог вітрів, брат Зевса.
Нептун — бог моря, брат Зевса.
Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
2. Земні герої:
Еней — троянський цар, син Венери й Анхіза. Суперечливий персонаж: з одного боку, ледачий, «на всеє зле проворний», занадто любить пиячити, гуляти, з іншого боку, коли йдеться про інтереси троянців, громадський обов’язок, Еней веде себе достойно, навіть героїчно:
«Прямий, як сосна, величавий,
Бувалий, здатний, тертий, жвавий…»
Анхіз — цар Трої, батько Енея.
Низ та Евріал — троянські воїни. В останніх розділах поеми серед троянців Котляревський виділяє два образи: Низа й Евріала. Ці юнаки приєдналися до троянського війська, щоб допомогти йому воювати проти ворога, і поплатилися життям. Котляревський захоплюється мужністю воїнів і через їхні образи висловлює свої погляди на те, як потрібно любити й обороняти Вітчизну:
«Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат».
«Хоть молоді були, та гожі, кріпкі, храбрі, як харциз.
В них кров текла хоть не троянська,
Якась чужая – бусурманська,
Та в службі – вірні козаки».
«Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять».
Це слова Евріала про те, що треба передусім дбати про обов’язок перед громадою, а не про особисте життя (Евріал ризикує життям, незважаючи на те, що в нього є старенька мати).
Дідона — цариця Карфагена, коханка Енея:
«Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка – що була вдова…»
На прикладі Дідони показано, як любовна пристрасть веде досить порядну жінку до божевілля й загибелі:
«Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад».
Латин — цар Латинської землі. Цей персонаж змальований іронічно: надзвичайно скупий, занадто обережний та боягузливий, майже не втручається в реальне управління державними справами, намагається уникнути воєн будь-якою ціною:
«Земелька ся була Латинська,
Завзятий цар в ній був Латин;
Старий скупиндя – скурвисинська,
Дрижав, як Каїн, за алтин».
Амата — його дружина. Дуже пихата жінка, інтриганка, любить війни та конфлікти.
Лавінія (Лавися) — їх дочка. Вродлива юна дівчина, у якої багато залицяльників:
«Дочка була зальотна птиця
І ззаду, спереду, кругом,
Червона, свіжа, як кислиця,
І все ходила павичом.
Дородна, росла і красива,
Приступна, добра, не спесива,
Гнучка, юрлива, молода…»
Турн — цар рутульський. Закоханий у Лавінію, дуже гордий та пихатий, впертий та войовничий суперник Енея:
«Не в шутку молодець був жвавий,
Товстий, високий, кучерявий,
Обточений, як огірок;
І війська мав свого чимало,
І грошиків таки бряжчало,
Куди не кинь, був Турн царьок».
Пояснення: