ДАЮ 100 БАЛОВ!!! Помогите пожалуста!!!
Ответы
Ответ:
друга тема за твором Франка: "іван Вишенський"
Объяснение:
Чи має право людина вважати себе вільною від нелегких проблем життя свого народу? Чи може вона задля спасіння своєї душі відокремитися від співвітчизників, що потерпають у біді, і остаточно вирішити для себе:
Щезло все, дрібне, болюще,
Що чуття в душі ворушить
І увагу відвертає
Від найвищого єства.
А чи дійсно це рішення є остаточним? Чи варто, відмовившись від "єдиного бажання вічного спокою", відкинути все те, що ранило душу: "невдяка, непокірність і зневага, нетямучість їх тупа"?
Ці питання морального вибору постають перед героєм поеми І. Франка "Іван Вишенський". За історичною розповіддю ми відчуваємо розкриття важливої філософської теми — про безмежну любов до батьківщини і про патріотичний обов'язок її сина, громадянина, у тяжкий для неї час. Ми з хвилюванням стежимо за тим, як релігійні егоїстичні бажання "старця Йвана", що проводить дні у молитвах та "неподвижно спочиває", поступаються перед болем за рідну землю:
Та невже ж та Україна —
Сей квітчастий рай веселий,
Се важке, кроваве пекло —
Ще для мене не чужа?
І. Франко дуже переконливо і з надзвичайною художньою майстерністю показує психологічні вагання відлюдника-аскета, які, здається, крають йому душу. Ці муки вибору стають зрозумілими, якщо ми зважимо на те, що йдеться про вибір між вимогами розуму й релігійних переконань і обов'язком сина рідної землі. Землі, яка страждає без його допомоги. Ми бачимо, як душу Івана Вишенського вже майже повністю огорнула ідея відречення від світу. Та досить було в його самітницьку печеру залетіти вишневим пелюсткам, і їх дивний, рідний запах нагадав про Україну. А коли з'являється на морі козацька барка і земляки кличуть Вишенського на Батьківщину, його патріотичні почуття беруть верх, відроджують сили. Таким чином, його переконання: Що мені до України?
Хай рятується, як знає, —
А мені коли б самому
Дотиснутись до Христа, —
переростає у самокатування:
І яке ж ти маєш право,
черепино недобита,
про своє спасіння дбати
там, де гине міліон?
І. Вишенський робить свій вибір, гаряче бажаючи повернутися на Україну, щоб допомогти своєму народові у важку годину випробувань:
Дай мені братів любити
і для них життя віддати! —
благає він у Господа. І Всевишній, неначе благословляючи старця, окриляє його душу:
Легко, легко так зробилось,
щезла дикая тривога,
ясна певність розлилася
у обновленій душі.
Образом свого героя Іван Франко проголосив клятву вірності рідному народові, вказуючи й нам на ті споконвічні моральні цінності, які стоять понад усе в серці та житті справжнього патріота.