СРОЧНО!!! Розповідь Від Первісності до Античності
Ответы
Відповідь:
Період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря.Слово «античний» походить від латинського слова «давній».
Античним світом вчені називають групу рабовласницьких держав (тобто таких, значну частину продуктивних сил яких складали раби). Це — перш за все міста-держави, що були створені грецькими племенами, а ще Рим, союз рабовласницьких держав Італії — країни, що склалися у I тисячолітті до нашої ери на узбережжі Середземного моря.
Загальна періодизація
Рання античність (VIII ст. до н. е. — V ст. до н. е.) — зародження Грецької держави;
Класична античність (I ст. до н. е. — II ст. н. е.) — час єдності греко-римської цивілізації;
Пізня античність (III–VI ст. н. е.) — розпад Римської імперії. Розпад Західної Римської імперії ознаменував собою початок нової епохи — середньовіччя.
Knossos frise2.JPG
Часові періоди можуть дещо змінюватись в геополітичному контексті. Так, розквіт цивілізації в Стародавній Греції був відзначений раніше, ніж в Римській імперії.Точна подія, яка ознаменувала перехід Римської республіки до Римської імперії, є предметом інтерпретації. Історики запропонували призначення Юлія Цезаря як вічний диктатор (44 до н.е.), Битва Акції (2 вересня 31 р н.е.), а римський сенат «s грант Октавіан » надзвичайних повноважень sрамках першого поселення (16 січня, 27 е.), як кандидатів на визначальну ключову подію .
Крім того, антична цивілізація в Східній Римській імперії зародилася раніше і згасла пізніше, ніж у західній частині, де її устрій зруйнували германці, які вторглися на територію імперії. Проте антична культурна спадщина досить добре збереглася у побуті, культурі, мові і традиціях більшості сучасних романських народів, а від них передалося й іншим народам Середземномор'я (південні слов'яни, араби, турки, бербери, євреї).
Необхідно відзначити і те, що багато елементів класичної античності (традиції, закони, звичаї тощо) добре зберігалися в малоазіатському ядрі Східної Римської (Візантійської) імперії до XI століття, до пришестя турків-сельджуків.
Періодизація античності і протоантичності
Історію давньої Греції прийнято ділити на 5 періодів, які є одночасно і культурними епохами:
Егейський або крито-мікенський (III–II тис. до н. е.);
Гомерівський (XI–IX ст. до н. е.);
Архаїчний (VIII–VI ст. до н. е.);
Класичний (V–IV ст. до н. е.);
Елліністичний (друга половина IV — середина I ст. до н. е.).
Загальна характеристика
Ця доба відрізняється від попередніх і наступних спільними та сталими культурними традиціями, а з початку I століття, внаслідок розширення Римської імперії, також і політичною та культурною цілісністю.
У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної Греції, еллінізму та Римської імперії (але лише доби республіки, принципату та домінату).
У ширшому розумінні античність включає також історію Єгипту, Межиріччя, Сирії, Персії та Малої Азії починаючи із започаткування писемності (близько 3500 р. до н. е.)[1].
Крито-мікенська цивілізація вважається передпочатком античності.
Давньогрецька й римська літератури є складовими античності. Хронологічно антична література охоплює приблизно VIII ст. до н. е. — V ст. н. е., тобто понад тисячоліття. Давньогрецька література розвивалася самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших літератур.
Антична література поклала початок теорії стилю, з'явились розмаїті художні форми і стилістичні засоби; почався розвиток таких літературних жанрів, як комедія, трагедія, ода, елегія, поема. Прийнято вирізняти чотири етапи розвитку літератури: архаїчний, класичний, елліністичний і римський.
Антична сцена
У легендах і міфах Стародавньої Греції (Еллади) і Риму присутні Зевс (Юпітер), Гера (Юнона), усі «Олімпійці», Прометей, Ікар, Геракл, Орфей, гомерівські герої. У Давній Греції міфи стали основою скульптури, театру, літератури.
Центральне місце у творах античного мистецтва відводиться людині. У Давній Елладі ідеалом вважали людину досконалу фізично і духовно. Для римлян, що їхня культура розвивалася під впливом грецької, однією з найважливіших людських рис вважали любов до вітчизни. Давньоримська література досягла найвищого розвитку за часів Октавіана Августа, і саме цей період (кінець I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) називають «золотою добою» римської культури і літератури. Давньоримську літературу писали латиною, і тому саме вона «стала своєрідним містком, через який відбувся вплив культури Стародавньої Греції на новітню європейську літературу». Античність — колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури.