Предмет: Литература, автор: veronikagarasimiv32

твір "тема другої світової війни у творах зарубіжної літератури для дітей
допоможіть будь ласка!!! це на сьомий клас
дам 80 балів¡!!
будь ласка!!!​


veronikagarasimiv32: ♥️
Yasuok2010: ❤️

Ответы

Автор ответа: Yasuok2010
1
В всіх творах про ДСВ розповідається про муки,страждання людей.Іноді там розповідаються історії,на яких автор спирається на реальні факти.Але вони не розповідають про всю ту кров,бо діти можуть злякатися і в них може розвинутися воєнна фобія.Там є кохання,страх,фантастика,тощо.Ці книги дітям по дитячому можуть розповісти про жахи які робив гітлер.Підлітки вже більше розуміють про цю війну,тому їм вже можна розповісти більше деталей.Ось так
Надіюсь допомогла.Щасти тобі!І дякую за бали❤️❤️❤️

veronikagarasimiv32: дуже тобі дякую ♥️
Yasuok2010: Будь ласка❤️❤️❤️
Yasuok2010: Мені не складно,а тобі приємно
veronikagarasimiv32: ♥️
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: vladzubanov986
Дібрати синоніми до слів: Інформація, потужність, дідизна, єство, втамувати, викорінювати. Докладний переказ тексту. ЯКА НАС ПАЛИТЬ СПРАГА? Як ми любимо читати історичні романи, гортати етнографічні довідники, як радіємо краєзнавчим статтям та нарисам! Усе це потроху втамовує інформаційну спрагу. Нам часом доводили, що окультурили нас, диких, прийняттям християнства. Так, разом зі своєю релігією Візантія принесла нам свою культуру, але не культуру взагалі. Князь Володимир Великий лише додав християнську культуру до культури рідної, батьківської. Зустріч України з Візантією – це не зустріч бідного з багатим, а зустріч якщо не рівних, то близьких за потужністю, але різних за характером культур. Український народ має свою культуру, свої звичаї й традиції, свою мову, коріння яких сягає глибини віків. Біда лише в тому, що все оте українське, самобутнє викорінювали із свідомості народу, робили його телепнем, хохлом, чужинцем на своїй рідній, споконвічно українській землі. І тривало це не рік, не два, так було століттями. Але як би там не було, народ не забув свого імені, свого родуплемені, свого істинного єства. Тому й палить нас така спрага на історичну літературу, на твори етнографічні й краєзнавчі, на книжки, які проливають правдиве світло на нашу дідизну, прабатьківщину. І ми вкотре питаємо самі себе: «Хто ми є? Звідки пішла наша прагілка, де наш прадавній корінь?» (За А. Українцем.)