Випишіть дієприкметники й у дужках назвіть дієслова, від яких вони утворені. Гострий, загострений, скривлений, кривий, м’який, пом’якшений, працьовитий, працюючий, опрацьований, дослідний, досліджуваний, досліджений, радіючий, зраділий, радісний, дійовий, діючий, головний, головуючий, смутний, засмучений, тривожний, стривожений.
Ответы
Чинний, дієвий, дійовий, активний, діяльний, в роботі, в дії, на ходу і діючий
Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть діючий на один з варіантів:
чинний — який діє за певних умов, має юридичну силу;
дієвий — здатний активно діяти; здатний робити вплив на що-небудь;
дійовий — стосується персонажів, героїв драматичного твору;
а також синонімічні варіанти та перифрази: активний, діяльний; у дії, у роботі, на ходу.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
діючий мер чинний мер
діюче законодавство чинне законодавство
діючий засіб дієвий засіб
діючі особи дійові особи
діюча сила активна сила
діючий механізм механізм у дії
діючий блок блок у роботі
OnlineCorrector. Стилістичні помилки та помилки у слововживанні.
самий
Правильніше: (активний, складний, розумний)
найактивніший (найскладнiший, найрозумніший)
Словник-антисуржик.
Активні дієприкметники, віддієслівні прикметники й пасивні дієприкметники
Візьмімо такий уривок із художнього твору одного з відомих стилістів сучасної української прози М. Стельмаха:
«І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець воду, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м'ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі.
І над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям...
І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголов'ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки».
У цьому довгому уривку ми бачимо низку підрядних речень: що зайшли в туман, що струшують зі своїх крилець воду, що стала в чиємусь вікні, що причаївся в узголов'ї на другому покосі,— а крім того, дієприкметники з суфіксом -л-: потемнілі, не затужавілого. Уявімо собі, який вигляд мав би цей уривок у перекладі російською мовою. Можна напевно сказати, що всі ці підрядні речення, замість описових конструкцій що зайшли, що струшують, починались би активними дієприкметниками: зашедшие в туман, стряхивающие со своих крылышек воду, ставшая в чьем-то окне, притаившийся в изголовье; українські дієприкметники з суфіксом -л- було б замінено російськими активними дієприкметниками з суфіксом -вш-; зворотам потемнілі трави, потемнілі вітряки відповідали б потемневшие травы, потемневшие мельницы,, а звороту не затужавілого зерна — не затвердевшего зерна.
Чом так відрізняються граматичні форми українського оригіналу й російського перекладу? Тому що форм активних дієприкметників із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ- і -вш- немає в українській мові, й письменник мусив удатись до описової форми на зразок що зайшли або до дієприкметників із суфіксом -л- — потемнілі, затужавілі.
Але ми знаємо багато слів із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ач-, -яч-, що походять від дієслів: лежачий («Лежачого не б`ють». — М. Номис), питущий («Я — не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою». — В. Кучер), невмирущий («Слався, горде комсомольське плем`я, невмируща молодість моя». — І. Нехода), трудящий, роботящий («А трудяще, а чепурне, а роботяще!» — Т. Шевченко) тощо. Хіба ці слова не є активні дієприкметники? Ні, це віддієслівні прикметники, що втратили дієслівні ознаки (час і вид) і означають уже не дію, як дієприкметники, а сталу властивість когось чи чогось.
Немає в українській мові й форм пасивного дієприкметника теперішнього часу на зразок російських читаемый, получаемый, делаемый, але зрідка трапляються віддієслівні прикметники з суфіксами -им- (невгасима любов), -ом- (невідомий чоловік), що також утратили ознаки дії й набули постійної якості.
Щоб легше було зрозуміти сказане, порівняймо дві фрази: «Під лежачий камінь вода не тече» й «Павло підняв лежачу на підлозі монету». У першій фразі слово лежачий є віддієслівний прикметник, що втратив ознаки дієслова й має постійну властивість — лежати; в другій фразі слово лежачу виконує функцію невластивого українській мові активного дієприкметника, через що фраза звучить важко, неприродно, штучно. Так сказати по-українському не можна, а треба: «Павло підняв монету, що лежала на підлозі».