Написати твір '' Що я розказав би іноземцям про Григорія Сковороду. будь ласка розгорнуто!
Ответы
Григорій Савич Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, богослов, поет, поліглот, педагог, він зробив значний вклад в східнослов'янську культуру. Автор байок, пісень, ряду філософських творів, серед яких «Сад божественних пісень», «Байки харківські», «Убогий жайворонок».
Сковороду називають українським Сократом. Відкинувши багатство, славу, мирські насолоди як ілюзорні цінності, філософ життям своєї показав людям шлях духовний, шлях внутрішнього самовдосконалення, дорогу до істини, добра і краси. Антропоцентризм - головна особливість творчості Сковороди.
Він заперечував думку більшості людей про те, що щастя полягає в здоров'ї чи в багатстві, адже є випадки, коли людина здорова, але при цьому нещасна, а є й протилежні, коли вона нездорова, проте щаслива. Те ж саме можна сказати й про багатство. «До яких тільки пороків не призводить здоров'я з багатством!
На думку філософа, усе створене Богом, можна визначити як три світи: - перший є загальний світ, «де живе усе породжене», «він складається із незчисленних світів, і є великий світ» - макрокосм; - другий світ - це мікрокосм - світ людини; - третій світ - символічний світ Біблії. Знав він достатньо багато мов, вивчав латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови. 1768 р. його запросили викладачем у додаткові класи при Харківському колегіумі, де він прочитав курс лекцій з етики. Але й тут концепція моралі Сковороди розходилася з офіційно-церковною. Звільнений з посади (1769), він втратив можливість займатися педагогічною роботою, до чого мав великий хист і відповідні знання.
Григорій Савич упевнений, що щастя - це внутрішнє джерело спокою: воно - в наших серцях, у любові до природи, до рідного краю. А щоб стати щасливим, необхідно викорчувати скупість, розкіш, честолюбство, духовні злидні. Потрібно дбати про свою душу, адже тільки здорова душа є основою щасливого буття на землі. Все, що потрібно людині, сили, які тримають її на світі протистоять злу, вона має в собі від природи. Треба лиш все те пізнати, відкрити в собі й використати на благо. Основою щастя, як вважав Г. Сковорода, є "сродна праця", тобто та, до якої людина має природний нахил здібності. За Сковородою, серце — це «безодня» людської душі, через яку відкривається божественна «безодня». Через пізнання себе, людина пізнає Бога, тож любов до Бога — є любов до самого себе. Серце — символ того, що називається душею, осереддям людського в людині. І символом цієї любові, вважав Сковорода, є Нарцис.
З рискалем у руці копав Сковорода яму — вузьку, довгу яму. — «Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий?» — спитав господар, підійшовши до старого. «Пора, друже, закінчити мандрівку!» — відповів Сковорода — «і так усе волосся і злетіло з бідної голови від мордування, пора непокоїтися!» «І, брате, дурниця! На місці поховання великого українського філософа, педагога, поета 18 століття Григорія Сковороди, що на території Національного літературно-меморіального музею у Сковородинівці під Харковом, нема хреста, тільки викарбуваний напис: "Світ ловив мене, але не спіймав" і дата: 1722-1794.