1. Какому герою принадлежат следующие слова:
Ты скажи, скажи, Еремеевна,
А куда девалась, затаилася
В такой поздний час Алена Дмитревна?
Имя героя
2. Какому герою принадлежат следующие слова:
Государь мы мой, красно солнышко,
Иль убей меня или выслушай!
Твои речи - будто острый нож;
От них сердце разрываемся.
Не боюся смерти люмыя,
Не боюся я людской мовы,
А боюсь мвоей нечилости.
Имя героя
3. Какому герою принадлежат следующие слова:
Государь мы на Иван Васильевич!
Не кори мы раба недостойного:
Сердца жаркого не за umь вином.
Думу черную-не запомчевать!
Имя героя
4. На пиру у Ивана Грозного
все пити, царя славили.
Лишь один из них, из опричников.
уда оû босч, буйный молодец.
В золотом кобще не мочит усов:
Опустил он в землю очи темные,
Опустил головушку на широку грудь...
Как называется описание внешности персонажа в ху
дожественном произведении?
Ответ:...
5. Описывая гнев царя, поэт прибегает к художествен
ному преувеличению:
вом об землю царь стукнул па кою
И дубовый пол на по четверти
Он железным пробил оконечником.
Каким термином обозначается такое преувеличение?
Ответ: ...
6. Какое изобразительно-выразительное средство исполь-
зовано в следующих строках?
и новёл на него очи зоркue,
Словно ястреб взглянул с высоты небес
На младого голубя сизокрылого...
Ответ:...
7. Почему купец Калашников решился на поединок с
опричником, ведь исход битвы был практически пред-
решен? Обоснуйте свою точку зрения.
Ответти пожалуйста на все вопросы
‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️
Срочн‼️‼️‼️‼️
Ответы
Ответ:
У Стародавній Греції поряд з декламаційними поетичними творами не менш популярною була і пісенна лірика. У таких творах воєдино зливалися тексти і музика, тобто вірші не декламувалися, а співалися. Нажаль, мелодії пісенних творів стародавніх греків назавжди втрачені для сучасного людства, а ось тексти таких поезій до наших часів дійшли.
Прикладом пісенної лірики може бути творчість Сапфо і Анакреонта, до віршів яких можна добрати сучасні мелодії, що найкраще відповідають характеру творів античних поетів.
Очевидно, що у поезіях цих
авторів майже немає сумного настрою, а світлі почуття не захмарюються трагічними образами, переживаннями і стражданнями, як це буває у декламаційних поетичних творах. Але відомі й такі вірші Анакреонта, в яких той відображав кохання як грайливе і легке почуття, що не пов’язане з будь-якими потрясіннями.
Відомо, що Анакреонт прожив щасливе і довге життя, перебуваючи при дворах багатих можновладців у Фессалії, а Афінах і на острові Самос. Помер поет у віці вісімдесят п’ять років. Усе своє життя він захоплювався придворними бенкетами, веселими розвагами, коханням і вином. Він часто закохувався, причому розлучення
і суперечки з коханими жінками зовсім не наносили йому душевних ран. Анакреонт радів кожній хвилині життя, і тому у своїх віршах найчастіше оспівував трьох богів: Діоніса – бога родючості і рослинності, покровителя виноробства і виноградарства, Афродіту, богиню кохання, краси і вроди, та її сина Ерота, бога кохання, що мав владу над людськими серцями. До нашого часу дійшло зовсім небагато поезій цього автора, але майже всі вони вражають оптимістичним і світлим сприйняттям оточуючого світу.Твори у формі романів завжди цікаві і захоплюючі. Це так, тому що автори цих романів завжди прагнуть розповісти читачам придуману ними історію, свою фантазію, розповісти про свій внутрішній світ. При цьому варто розуміти, що далеко не завжди в цьому внутрішньому світі є гідне місце для такого явища, як наука. Наукові правила обмежують авторів та їх фантазію, тому вони рідко їх згадують. Водночас з будь-якого правила існує виняток. Таким винятком є??роман Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”, адже в ньому письменник дійсно приділив
величезну кількість уваги науці, поставивши її на особливе місце і зробивши вкрай помітною для кожного читача.
Жуль Верн був абсолютно впевнений в тому, що наукові відкриття допомагають людині не тільки виживати на цій планеті, але і розвиватися, робити це місце більш кращим, більш приємним і комфортним для повноцінного життя. Навіть сама, здавалося б, дрібна і навіть незначна наука може бути неймовірно важливою і навіть захоплюючою для певних вчених. Щоб довести це, письменник Жуль Верн показує нам ученого Бенедикта. Цей учений займався ентомологією – наукою про комах. Прекрасно описано те, як багато часу міг
проводити Бенедикт за своїм улюбленим науковим заняттям. Бенедикт являв собою приклад людини, для якої наука не тільки корисна, але й неймовірно цікава. Велич науки і знань захоплювала цього вченого, він прагнув пізнати якомога більше інформації, щоб потім принести дієву допомогу людству. Деякі люди ставили йому запитання про комах, а після цього могли ще тривалий час заслуховуватися дуже довгими відповідями цього вченого, який так багато всього знав.
Ще одним з прикладів величі науки і знань є головний герой роману Дік Сенд. Цей молодий чоловік був украй молодий, щоб знати все те, що необхідно капітану морського судна. Тим не менш, ті знання, якими він володів, вкрай йому допомогли. Зокрема, за рахунок своїх феноменальних знань географії Дік Сенд зміг компенсувати незнання інших дисциплін. На щастя, історія його закінчилася благополучно – після своєї пригоди він зміг піти вчитися і вивчити все інше, що настільки потрібно капітану морського судна.
Рідко можна зустріти подібний цьому роман, де настільки ж чітко показана та величезна користь, яка приноситься людині завдяки його володінню науками. Наука і знання – дійсно великі речі. Завдяки ним навіть сьогодні людина домоглася неймовірного поліпшення свого життя. Всі люди повинні цінувати науку, робити в неї свій посильний внесок і тим самим суттєво покращувати весь навколишній для нас світ.