Міністр народної освіти Російської імперії С. Уваров розглядав свою «теорію офіційної народності» як «останній якір порятунку», як «розумову греблю» проти проникнення із Заходу «руйнівних ідей» і поширення їх у Росії. Від яких саме ідей, на вашу думку, хотів урятувати Росію С. Уваров? Чому саме «православ'я, самодержавство, народність» мали стати «розумовою греблею» проти поширення в російському суспільстві західноєвропейських ідей?
Ответы
Ще з часів Середньовіччя головним подразником спочатку для московської, а згодом – російської публіки виступає Європа, ба навіть ширше – Захід, який за кілька століть перетворився на, без перебільшення, нав’язливу ідею російського мислення. «Міф Заходу» не тільки закріплений у писемній культурі й є стійкою складовою політичної культури, але й міцно вкоренився у народній свідомості. З нього виникло та сформувалося головне протиріччя російської думки – між прагненням «стати Європою», нехай навіть «іншою», та одночасним бажанням будь-що зберегти власні «самобутність» та «особливий шлях».
Кожної історичної доби тон соціально-політичного, ідейного, побутового життя у Росії задавала влада шляхом цілеспрямованого конструювання «нового», яке неодмінно передбачало злам «старого» – традиційних механізмів суспільного життя. «Нове» майже завжди мало західне (європейське) походження, але оскільки суспільство засвоювало лише чітко артикульовані ідеї, західні цінності владою ігнорувалися, а засобами освіти, виховання та пропаганди у свідомості спільноти постійно відтворювалися їхні редуковані «ерзаци».