Написати есе на тему: «Друга світова в моїй родині»
Ответы
Відповідь:Я живу у невеликому селищі на території Нової Москви, яке було засноване як військове поселення у 1936 році. Серед засновників цього поселення були і мої дідусь та бабуся, Роздобудько Кирило Якимович та Марія Трохимівна. Мій дідусь був військовим льотчиком, а бабуся працювала на радіопередавальній станції у військовій частині нашого селища.
Літати мій дідусь розпочинав на навчально-тренувальному літакові У-2
Літати мій дідусь розпочинав на навчально-тренувальному літакові У-2
Але військовим льотчиком мій дідусь став зовсім випадково. У семирічній школі в Березані, що на Київщині, він полюбив фізику, за що навіть мав від однокласників прізвисько «Галілей», а дома, змайструвавши радіоприймач, слухав на печі світові радіоновини та музику. Закінчивши школу, вступив до київського радіотехнікуму, і мріяв, по закінченні його, повернутися в Березань радіотехніком.
Про Голодомор мій дідусь пам’ятав завжди, і не приховував від мене ті страшні розповіді навіть тоді, коли розповідати про це було заборонено
Однак розпочався Голодомор, дідусів батько в селі помер від голоду, а сам дідусь, разом з іншими студентами, за вказівкою начальства, ходив по київських квартирах збирати трупи, яких не було кому винести на кладовище. Тому про Голодомор мій дідусь пам’ятав завжди, і не приховував від мене ті страшні розповіді навіть тоді, коли розповідати про це було заборонено.
Але 1934 року столиця радянської України переїхала з Харкова у Київ, будівлю радіотехнікуму зайняв якийсь наркомат, а радіотехнікум було переведено до Харкова. Довелося дідусю їхати далеко від матері та сестри, яких він залишав у голодному селі, і куди мріяв повернутися через кілька років. Але в день останнього іспиту дідуся викликали у військкомат і сказали, що, як радиста, забирають його на навчання у військове училище.
В Москві виявилося, що дідусь зовсім не бачить одним оком
Даремно дідусь розповідав про покинутих матір та сестру, та про те, що не хоче бути військовим. «Ви комсомолець? – запитали в нього. Чули гасло: «Молодёжь – строй воздушный флот»? От і нема про що розмовляти. Наказ є наказ». Так довелося дідусю продовжувати навчання далі, та стати воєнним льотчиком. Навчався він під Харковом, у Рогані, а як кращого з курсантів, його відправили вчитись далі, в Москву. Дідусь, якщо брався за якусь справу, то не міг її робити абияк, тож тягнув і тягнув це ярмо, в яке впрігся не з власної волі.
Пояснення: