Створити властну казку коротку чтобы заканчиваешь Добром
Ответы
Відповідь:
Жили були 4 пори року: весна, зима, осінь, літо. Зима була морозною та сніжною, Літо-яскравим теплим та різнобарвним, Весна -квітуча та голосив. А якою ж була осінь? А осінь була казковою. В осені було три дивовижних предмета: шапка- неведимка, килим-літак і чобітки-скорохожи. Коли наступала осінь цього ніхто не знав , вона завжди приходила в шапці-неведимці. Осінь засипали та та наступила зима.
Пояснення:
Країна математики
Є у нашому світі країна математики, де живуть усі цифри, числа, і все що пов'язане з математикою. У них немає президента або короля, а лише дві королеви. Ім'я у них Алгебра і Геометрія.
Всі вони дружать між собою, розповідают анекдоти, шутять. Тільки з нуля всі насміхалися. Інші цифри казали що він ніхто, і йому тут нема що робити. У нулика була лише одна-єдина подруга, одиничка. Лише вона його поважала, і лише вона з ним дружила.
Одного разу цифри підставили його перед королевою Алгеброю і потім почали насміхатися.
- Ну все, - рішуче мовив нуль - я покидаю вашу країну на завжди! Досить з мене. - він пішов до своєї маленької хатинки. Цифри розачарувалися, але не з того що він покидає їх, а з того що їм більше нема з кого насміхатися.
Звістка про те, що нулик покидає країну дійшла і до одинички. Одиничка одразу побігла до свого найкращого друга нулика.
- Нулику, це правда, що ти покадаєш країну?
- Звісно правда, досить з мене. Всі до мене ставляться, буд-то нуль - це нічого... І так усе моє життя. Мені набридло вже це терпіти!
- То ти точно покидаєш країну? - із сумом запитала одиничка.
- Я вже все тобі сказав, і це моє останнє рішення.
- Тоді я піду із тобою! - рішуче сказала одиничка. Довго благав нулик залашитися одиничку в країні, але вона його не слухала. Що ж поробиш, то нехай вона іде зі мною, - подумав нуль.
Через неділю вони дісталися до кондону математики. Їхні останні кроки, і... Все! Вони покинули країну!.. І щож тут сталося! Одразу все повалилося, техніка перестала працювати, великі екрани з новинами просто повалилися, почалась розруха.
Із того всього почало прояснятись щось ясне, із далека почала виднітись одна з королев країни математики - Геометрія. Вона побігла за нулем і одиничкою з країни математики. Але ненадовго. Наздогнавши іх вона сказала:
- Нулику, одиничко, куди ви йдете? Без вас уся країна розвалюється! Ніяка техніка не працює, цифри просто пропадають, усе розвалюється! Навіщо ви покидаєте країну?
- Вони мене не бачили і не рахували за цифру. - буркнув нуль.
- Не рахували за цифру? - здивовано запитала геометрія, - вони тобі заздрять усі ! Без тебе і одинички усе розвалиться! Усе! - сказала геометрія. І тут в нуля вперше з'явилась посмішка. Одиничка підтримала друга і сказала:
- Мерщій у країну математики!
- Добре. Ну то повертаємось. - сказав радісно нуль, і усі вони повернулись у країну. Усе одразу змінилось, але тепер у гарну сторону. Все стало на свої місця, усе стало як раніше.
Але тепер нулика поважали, і в нього було багато друзів. Кожен у країні хотів подружитись з нулем і одиничкою, постійно казали про них, і тепер ніхто не смів ображати нулика.
( писала я сама, це не з інтернету ).