Предмет: Українська мова, автор: Аноним

Контрольний письмовий твір-характеристика літературного героя (за романом Р.Л. Стівенсона "Острів скарбів")

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ, що ТВІР-ХАРАКТЕРИСТИКА! Тобто потрібно розкрити образ головного героя. Не забуваємо, що це твір, який складається з 3 абзаців (вступ, основна частина та кінцівка). срочно прошу умоляю

Ответы

Автор ответа: maryshelestsestra
10

Ответ:

Головний герой роману Джим Хокінс гідно виходить з усіх випробувань і долає усі перешкоди на шляху свого порятунку. Він сміливо, як доросла людина з досвідом, долає все те, що було йому уготовано. При всьому тому Джим завжди сам прагнув до пригод. Саме тому він сховався в бочку з-під яблук, саме тому він почув розмову піратів, саме тому він опинився в одній із шлюпок, що спускалися на берег, і саме тому він вирішив один пробиратися на «Еспаньйолу» і рятувати корабель.

Письменник зображує Джима в чомусь звичайним хлопцем, який завжди марив про пригоди і отримав їх сповна, а в чомусь ми бачимо, що Хокінс – людина, з якої варто брати приклад. Навіть перед лицем смертельної небезпеки Джим залишається відданим своїм товаришам, чесною і сміливою людиною, він завжди тримає своє слово. Крім того, Джим проявляє себе як благородна і добра людина – він був готовий допомогти навіть своєму, уже переможеному, ворогові.

Як і в більшості творів Р. Стівенсона в «Острові скарбів» пригоди Джима Хокінса і його товаришів закінчуються щасливо – вони знаходять піратський скарб і повертаються додому багатими людьми.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nytichekruban
1. Прочитайте текст.
2. Визначте тему та головну думку тексту.
3. Визначте тип та стиль мовлення.
4. Складіть план.
5. Напишіть докладний переказ тексту (відтворюєте інформацію на 70-80%).

Хліб - найбільше багатство

У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли
його обмаль, чваньковите золото - просто непотріб. Його закопують у землю,
як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в
бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на золотих
підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі
подавати до столу звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи
відверталися від держав, котрі мали багато золото, і простягали руки до тих,
які мали багато хліба.
Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в
землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий мішок вік пролежить
у землі й нічого не вродить.
Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей. Ідіть,
народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід сусідові, село
селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює
золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою,
якою позичили... Ми позичаємо хліб на багатство.
Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче
наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні". І цю молитву батьки заповідають
нам, а ми - нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший
за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля. (В.
Земляк)