В чому різниця сакральної архітектури Японії і України? Пожалуйста,своими словами буквально два предложения!
Все балы отдаю!!!
Ответы
Відповідь:
Грані світу» як паралельні світи Україна – Японія через двоокий бінокль проєктують у сьогодення японську й українську дерев’яну архітектуру. Без наслідувань і взаємовпливів, без надмірних наукових вислідів і недомовок та, зрештою, без лукавства, щиро та безпосередньо, мандруючи двома закритими в минулому для «Старої Ойкумени» краями, Галина Шевцова відкриває світ дерев’яної архітектури. Переглядаючи альбом, пригадуєш знамениті проходи японського майстра укіє-е Кацусико Хокусаї, що лягли в основу серії «Тридцять шість виглядів Фуджі». У роботах Хокусаї та світлинах Шевцової немає перемог і поразок, а є багатозначність, синоніми та похвала сонцю. Навіть коротенькі імпресіоністичні нотатки на сторінках зі світлинами нагадують путівник мандрівника, що занотовує відчуття та бажання, звуки, аромати, історичні події та родинні традиції. Все це переплетено з рідною для українців та японців традицією дерев’яної архітектури.
Альбом є тим виданням, що потребує тривалого осмислення. В архітектурних наукових колах віддавна існує ідея та незначні спроби провести порівняльний аналіз (спроби порівняти українську та норвезьку дерев’яні будівлі або українську й індійську архітектуру). Завдання, поставлені перед цією працею, були складними, але результат не викликає сумнівів: українська та японська дерев’яна архітектура мають багато спільного. У подібності ландшафтів Українських Карпат та гір Японії закладено підґрунтя для споріднености архітектурних образів. Те, що народи з різною мовою та культурою подібно освоюють природу, вписуючи в неї присутність людини, є свідченням уні-сонно-гармонійного сприйняття світу, прозрівання його мітологічної основи та первісної сакральности. На мою думку, головна відмінність полягає в тім, що творені архітектурні простори Японії пов’язані з існуванням держави, тоді як українці спромоглися створити свою дерев’яну архітектуру попри бездержавність.
Кожна сторінка альбому відкриває грані, ракурси, сторони та деталі цінних і напрочуд близьких нам пам’яток та буденних речей, над значенням яких починаєш замислюватися при спогляданні. Відчувається, що Галина Шевцова сприймає світ не лише через архітектуру, але й через поезію. Недарма це зауважує її учитель, професор університету Кінкі Тошіо Сакураї. Він допомагав їй вивчати синтоїстські та буддійські храми Японії, з ним вона два роки мандрувала Карпатами, досліджуючи українську дерев’яну архітектуру. Повз їхню увагу не пройшли найменші дрібниці. У невеличкому, обсягом усього 150 сторінок, альбомі є світлини дерев’яних мостів, брам, каплиць, дзвіниць, церков, дверей, вікон, покручених часом шалівок та ґонту, колод і стовпів із розкосами, критих соломою дахів та знайомого серцю українця павутиння. Автор альбому, мов композитор, що розписує партитуру симфонії, розкладає дерев’яні споруди по різних порах року та в різні погодні умови. Останній розділ Галина Шевцова назвала «Гілки одного дерева», ставлячи крапку у своїй порівняльній праці, присвяченій дерев’яній архітектурі України та Японії,...
Пояснення: