Твір на тему: Як я провів один день в Київській Русі.
Терміново!!!
Ответы
Ответ:
У тіні середньовічних міських стін витиналися не тільки зафіксовані у літописних джерелах різноманітні узори соціально-політичних подій та інших яскравих історичних явищ. Тут спливало повсякденне життя людей з притаманним їм ритуалом щоденної поведінки та укладом, що визначав розпорядок дня, час різноманітних занять, характер праці й дозвілля, форми відпочинку, ігри, любовний ритуал і ритуал похорон.
Міське населення Київської Русі в часи її найвищого піднесення складало, за підрахунками вчених, чотири відсотки загального демографічного потенціалу усієї країни (близько 12 млн). З-поміж інших тогочасних великих міст найбільшими були Новгород, Смоленськ та Київ. Останній був просто гігантом. У часи його розквіту в ньому мешкало майже 50 тисяч осіб.
Населення середньовічного Києва було неоднорідним за соціальними, професійними та віросповідними ознаками. Більшість городян сповідували християнське віровчення, але навіть у межах одного міста були розділені щільною сіткою парафіяльних громад. За свідченням саксонського хроніста Тітмара Мерзебурзького, ще на початку ХІ ст. у Києві було понад 400 церков. Пожежа, що спалахнула у місті в червні 1124 р., знищила, за свідченням літописних джерел, майже 600 церков. Міські давньокиївські спільноти, кожна зі своїм укладом життя і світоглядними установками, ціннісними орієнтаціями, утворювали певне соціокультурне співтовариство, єдність якого визначали приналежність до християнського віросповідання, спільні свята, радощі й біди.
В урбаністичній моделі Києва органічно поєднувались аристократична вишуканість кам’яних палацових і храмових будівель на князівському дитинці й невибагливість за своєю архітектурою дерев’яних жител городян. Боярські будинки тулилися ближче до княжого двору, який містився в аристократичній частині міста — на Горі. За літописними джерелами відомо, що на початку ХІІ ст. тут знаходилися садиби Гордяти, Никифора, Воротислава й Чудина, Коснячка, Брячислава та інших княжих достойників і купців. Основна частина киян — «людей градських» — займалася цілком мирними справами — рукомеслами, торгівлею, сільськогосподарськими та іншими промислами. Цей люд мешкав головним чином на щільно забудованому дерев’яними будинками Подолі, житлові квартали якого зберігали свою індивідуальність і характер ремісничих, селянських та рибацьких поселень. Жили тут і представники духовенства. Так, під 1161 р. у літописах згадується «двір Лихачевъ попів», що містився коло подільського стовп’я (міської загорожі). У церкві на Щекавиці, як засвідчують літописні джерела, правив і, очевидно, десь поруч жив піп на ймення Василій, обраний 1183 р. на ігумена Києво-Печерського монастиря. Ближче до річкової гавані знаходилися складські приміщення та торговельні факторії купців. Тут, імовірно, були хатини човнярів, візників та вантажників.