Предмет: Биология, автор: Akaitora

Як змінюється рівень обміну речовин під час емоційного напруження та інтенсивної розумової праці? Чому?​

Ответы

Автор ответа: LevaVeha
0

Ответ:

під час сильного емоційного потрясіння вивільняється багато гормонів, також напружуеться ЦНС, і для того щоб підтримати енергетичні потреби ЦНС потрібно її годувати глюкозою, тому обмінні процеси різко підвищуються, те ж саме з гормонами, на відновлення початкової кількості гормонів, та їх синтез потрібно багато речовин, тому тут теж обмінні процеси в організмі збільшуються. про розумову працю те ж саме, мозок дуже глюкозо-залежний і для підтримки його роботи потрібно дуже багато енергії, тому активно включається цикл кребса(лимонної кислоти), який потребує багато речовин, тому в цьому випадку основний обмін теж збільшується. також після емоційного сплеску та розумової праці залишається багато некорисних метаболітів, і їх потрібно виводити, включається орнітиновий цикл, та робота печінки і нирок, які потребують енергію, тому основний обмін і тут збільшується. Отже робимо висновок що При емоційному напруженні і розумовій праці Рівень обміну речовин збільшується, причому набагато більше ніж при фізичній праці

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: margaritakish49
736 Випишіть iз тексту дієслова, визначте час і спосіб їх. Проведіть стилістичний експеримент: замініть минулий час теперішнім. Поясніть, чи змінився змiст тексту. vshkoit ЛЕГЕНДА ПРО РОЗУМ Розум був птахом і вільно лiтав по землі. Зовнi був схожий на дикого голуба, але хто бачив його, той ніколи не назвав би його так просто. Був-бо він інакший. Отож лiтав дивний птах улітку й узимку, весною і восени. Нiде не жив довго, але за- вжди весело співав. Інколи його кликали до себе, і він навідував людей. Йому доводилося нудьгувати на довгих диспутах і при балачках тих людей, котрі розумними визнавали тiльки себе. Йому доводилося розмовляти зі схимниками й гетьманами, якi питалися в нього порад, але ніколи ïх не слухали. Бо нікому не було діла до Розуму взагалі - кожен хотiв узяти його собі в прислужники. Тому й лiтав Розум вільним птахом, нікому не потрiбний, але кликаний усiма. Про те, що ним легковажать, не дбав, бо мiг скiльки завгодно пити сонця і скільки завгодно літати у вільному просторі. Єдине, що турбувало птаха: ось уже кілька років, сотень чи й тисячу, він так і не знайшов собі за- тишної оселі й притулку. Адже, крiм сонячноï погоди, бувае вітряно, печуть морози й гуляе сльота. Проте він завжди дивив- ся на світ із любов'ю i завжди був безтурботний. Бо він любив волю, любив, коли в дiях людських панує глузд. Бо доступний тільки тому, хто вміє знаходити в роботі себе (За В. Шевчуком).​