Контрольний диктант Така фатал..на любов.. буває лише на/прикінці життя. Мазепа знав т..пер про це. Знав як болит.. ураж..не ці..ю недугою серце як корчи..ся з болю душа як тремтит.. рука коли доторкає..ся до ніжного коханого личка як боре..ся з розумом почу..я як розум хоче заволодіти серцем. Зірки в коханих очах мер..хтять по/іншому ніж на небі. Там у (Б, б)ожому храмі вони мають холодний блиск тут у цих очах вони горять неймовірно шал..ним полум..м і цей вогонь запалює старого гет..мана (с, з)попеляє душу й почуття. Він розумі.. що після ц..го шаленс..а сер..е перетвори..ся на пер..п..чену картоплину та зуп..нити хвилі солодкі й пекел..ні вже не/може. Тут у ц..ому лісі серед (Ш, ш)ведів та жм..н..ки своїх козаків гет..ман поч..вався чужинц..м. усвідомлював що втратив (в, у)се а найперше (У, у)країну й (М, м)отрю. Старість кіс..лявою рукою обняла (М, м)азепу за плеч.. . Він сх..лив голову на груди і там у цій голові заро..лися думки т..жкі не/милосер..ні розпачні. Україна конає під (П, п)етровим чоб..том Мотря п..пелить своє жит..я й красу в монас..ирс..кій келії. А він (у, в) ц..ому лісі вигнанец.. і проклятен..ик. Та для (М, м)азепи не це зараз важ..ло а п..кло його серце в грудях ро..печеним залізом від болю й усвідомл..(н, нн)я поразки від відчу(т, тт)я провини перед народом бо ж..рстокий звір мст..тиме (У, у)країні через гет..манове прагне..я волі.
Ответы
Така фатальна любов буває лише наприкінці життя. Мазепа знав тепер про це. Знав, як болить уражене цією недугою серце, як корчиться з болю душа, як тремтить рука, коли доторкається до ніжного коханого личка, як бореться з розумом почуття, як розум хоче заволодіти серцем. Зірки в коханих очах мерехтять по-іншому, ніж на небі. Там, у Божому храмі, вони мають холодний блиск, тут, у цих очах, вони горять неймовірно шаленим полум'ям, і цей вогонь запалює старого гетьмана, спопеляє душу й почуття. Він розуміє що після цього шаленства серце перетвориться на перепечену картоплину, та зупинити хвилі солодкі й пекельні вже не може. Тут, у цьому лісі, серед шведів та жменьки своїх козаків, гетьман почувався чужинцем, усвідомлював, що втратив усе, а найперше- Україну й Мотрю. Старість кістлявою рукою обняла Мазепу за плече . Він схилив голову на груди - і там, у цій голові, зародилися думки -тяжкі,немилосердні, розпачні. Україна конає під Петровим чоботом, Мотря попелить своє життя й красу в монастирській келії. А він у цьому лісі вигнанець і проклятеник. Та для Мазепи не це зараз важило, а пекло його серце в грудях розпеченим залізом від болю й усвідомлення поразки, від відчуття провини перед народом, бо жорстокий звір мститиме Україні через гетьманове прагнення волі.