Предмет: Українська мова, автор: navotnijsvatoslav

Міні твір чому хмаринка плаче

Ответы

Автор ответа: tarasscorpion29
0

 Як плакала хмарка

Одного ранку небо було пасмурним.

Коли сонечко прокинулось, воно сказало хмаркам:

-- Люди цілу ніч були без сонячного тепла, та ще йшов дощик. Їм треба зігрітися. Не могли б ви піти в іінше місце?

Хмарки послухались сонечка і розійшлися, але маленька хмарка була така захоплена промовою сонечка, що не побачила, куди пішла її мама. Коли вона почала шукати маму, жодної хмарки вже не було видно на небі.

-- Мамо, де ти?! -- кликала хмарка.

Ніхто не озивався.

Хмарка похнюпилась, а тоді заплакала.

Внизу люди раділи, що йде сліпий дощик, адже він не надовго.

Сонечко спитало хмаринку:

-- Чого ти плачеш, маленька?

-- Я свою маму загубила, -- відповіла та.

-- Не турбуйся, вона скоро повернеться, а щоб ти не сумувала, поки її чекаєш, ми подивимось на веселку.

Потім хмарці сонечко розповідало цікаві історії з життя тварин, Аж на небосхилі з'явилась велика хмара. Малеча кинулась назустріч.

-- Як добре, що ти залишилась тут, а не пішла мене шукати, -- сказала мама, -- інакше я б не знала, де тебе шукати. Ти молодець.

І подякувавши сонечку, вони пішли додому.

Автор ответа: kdara5598
0

Відповідь:Як плакала хмарка

Одного ранку небо було пасмурним.

Коли сонечко прокинулось, воно сказало хмаркам:

-- Люди цілу ніч були без сонячного тепла, та ще йшов дощик. Їм треба зігрітися. Не могли б ви піти в іінше місце?

Хмарки послухались сонечка і розійшлися, але маленька хмарка була така захоплена промовою сонечка, що не побачила, куди пішла її мама. Коли вона почала шукати маму, жодної хмарки вже не було видно на небі.

-- Мамо, де ти?! -- кликала хмарка.

Ніхто не озивався.

Хмарка похнюпилась, а тоді заплакала.

Внизу люди раділи, що йде сліпий дощик, адже він не надовго.

Сонечко спитало хмаринку:

-- Чого ти плачеш, маленька?

-- Я свою маму загубила, -- відповіла та.

-- Не турбуйся, вона скоро повернеться, а щоб ти не сумувала, поки її чекаєш, ми подивимось на веселку.

Потім хмарці сонечко розповідало цікаві історії з життя тварин, Аж на небосхилі з'явилась велика хмара. Малеча кинулась назустріч.

-- Як добре, що ти залишилась тут, а не пішла мене шукати, -- сказала мама, -- інакше я б не знала, де тебе шукати. Ти молодець.

І подякувавши сонечку, вони пішли додому.

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: История, автор: nosxpi
Предмет: Математика, автор: mgalyapin
Предмет: Українська мова, автор: lizapedchenko204
Напишіть 4-5 речень своєї думки про цей текст

Село лежало між горами. Поблизу текла річка, а над річкою примостилася хата. Там була стара Діжка, де баба Олена квасила капусту. Улітку ж складала різний непотріб. За діжкою жив їжак. Він прийшов якось уночі. Оселився в кутку, позносив туди всякого мотлоху, вистромляв із криївки мордочку й викочувався до миски з молоком. А якось на світанні розбудив усіх, вовтузячись під дверима, перекотився через поріг, а на голках у нього стирчали яблука. Стефко ніколи не куштував нічого смачнішого, ніж оте їжакове яблуко. Неподалік росла велика стара липа. Коли вона цвіла, то починала співати. Співала низьким оксамитовим голосом щодень одну й ту ж пісню, і Стефко додумався: то бджоли прилітали по мед і так гули, що здавалося, ніби дерево співає. Восени вони з бабою ходили по гриби. Стефко взував високі чоботи, виламував міцний костур і розгортав ним сухе листя, щоб побачити гриби й відігнати геть гадюку. Мокрий від дощу, ліс пестив, голубив тіло, і, здавалося, ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш світ далеко-далеко поза горами. Баба мала повнісінький кошик грибів, Стефкові не хотілося вертатися додому отак собі, він струшував із гілок ліщини коричневі горішки-пусканці, а вдома жменями висипав їх малій Насті - то для неї була найкраща лакомина.
ПОЖАЛУЙСТА ​
Предмет: Английский язык, автор: alas4trr3