Диктант літературний Лілея
Ответы
Ответ:Провина несказанна,
Що пані вбила пана,
Похоронила в гаї,
Де струмінь протікає,
Лілеї засівала
I, сіючи, співала:
"Ростіть, квітки, високо,
Як пан лежить глибоко;
Як пан лежить глибоко,
Так ви ростіть високо".
Уся в невинній крові,
Біжить вона в діброві,
По горах, по долинах
I по стежках звіриних,
Темніє, вітер виє,
Навколо все хмурніє,
Ворона часом кряче,
Та пугач ніби плаче.
Біжить у яр, на кладку,
Де клен шумить та бук,
В пустельникову хатку
Стук-стук, стук-стук!
"Хто там?" — старий питає,
Присвічує.— Біда!
То пані заглядає,
Скривавлена й бліда.
"Ха-ха!" — лунає бором,
Уста — страшний синець.
Сміється диким зором:
"Ха-ха! Мій муж — мертвець!"
"Отямся, бог з тобою!
Чи то шляхів нема,
Що темною порою
У лісі ти сама?"
"Мій замок там, за ставом,
Де стелиться туман.
Мій муж із Болеславом
Пішов на київлян.
За роком рік минає,
Вже б час йому вернуть!
Між молоддю сама я,
Слизька чесноти путь.
Я зрадила... О горе!
До грішної жони
Король такий суворий!..
Вернувся муж з війни.
Ха-ха! Не знайде сліду!
Дивіться також
Адам Міцкевич — Пілігрим
Адам Міцкевич — Залицяння
Адам Міцкевич — Олександрові Ходзьку
Ще 41 твір →
"Лілеї" (скорочено)
Біографія Адама Міцкевича
Ось ніж, ось тепла кров...
Вже він не встане знов!
Я все сказала, діду.
Чи змию чорну пляму
В молитві я святій,
Чи йти в пекельну браму,
Відрікшися надій?
Стерплю я кару люту,
Аби лише забуто
Жахливий злочин мій!"
"Ти не боїшся знати,
Що учинила гріх?
Боїшся лиш одплати,
Боїшся мук тяжких?
Іди ж собі додому,
Я не скажу нікому;
На те вже воля божа:
Твій злочин знав один,
Лілея й дика рожа
Квітча його загин..."
Зраділа, в пізню пору
Вертає пані з бору,
Біжить вночі додому,
Ані слівця нікому.
А діти біля брами:
"Мамусю, мамцю, мамо!
Де тато? В нас же свято!"
"Небіжчик? Що? Ваш тато?"
Не знає, що й казати...
"Його чекати? Звідки?
Ага — він прийде, дітки!"
Чекають діти ранок,
I вечір, і світанок;
Так тижні проминули,
I все малі забули.
А їй забути важко,
З думок не сходить гріх,
На серці нудно, тяжко,
В очах журба, не сміх,
I сон не криє зору,
Щоночі лине вість:
Хтось грюкає знадвору.
В світлицю входить гість,
"Мене чекали в свято?
Це я, ваш, дітки, тато",
Заснути пані важко —
З думок не сходить гріх,
На серці нудно, тяжко,
В очах журба, не сміх.
"Ганнусю, глянь з порога!
Дубовий міст гуде,
Курить в пилу дорога —
Хтось їде а чи йде?
Біжи на шлях мерщій,
Объяснение: