Помогите плзде ж українцям жилося краще на початку 19 ст. у Рос.імп чи у Австр. імп.? Аргументувати
Ответы
Ответ:
На мою думку, українцям погано було як у Австрії, так і в Росії. Але, якщо вибирати з двох краще, то менш суворим варіантом буде Австрія.
В Австрійській імперї влада визнавала національну окремішність українців та не претендувала на їхню асиміляцію. В Австрії не притискали українську мову та культуру, натомість в Росії була жорстка русифікація: спалювали всі книги надруковані українською (навіть церковні); принижували за українську мову, називаючи її "сільською"; в основну "людську" мову ставили російську. В Австрії навпаки: ще з кінця XVIII ст. діяли початкові школи з українською мовою навчання; з 1848 року видавалися українські газети; всі закони перекладалися урядом також і українською; вільно діяли культурні товариства, відкривалися українські гімназії.
В Австрійській імперії панщину раніше відмінили, аніж в Росії. Остаточно панщину ліквідували у 1848 р. Влада пішла на такий крок, щоб знизити соціальну напругу – у розпалі якраз була «Весна народів», народні революції в межах правлінь Габсбургів. Тож на Галичині вже 15 травня 1848 р. було ліквідовано всі селянські повинності, 1 липня цей закон поширили на Буковину. Другим етапом ліквідації панщини був закон від 7 вересня 1848: селяни отримували повні громадянські права та право власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. З селян передбачалася компенсація поміщикам у розмірі 20 кратної суми річних повинностей. А ось Російській імперії про ліквідацію кріпацтва було оголошено 19 лютого 1861 р. В цей день цар Олександр ІІ підписав «Маніфест про відміну кріпосного права». Віднині колишні кріпаки отримували всі права, якими користувалися представники селянської верстви в Російській імперії. Однак селяни мали викупити в поміщиків земельні наділи, до викупу вони були зобов’язані відпрацьовувати панщину. Ціна за землю, що її мав сплатити селянин, нараховувалася у декілька разів вище ринкової.
В Австрійській імперії станом на 1848 р. строк дійсної служби складав 7 років, потім його скоротили до 3-х років. У 1912 р. для всіх військ, окрім кавалерії, цей строк було скорочено до 2-х років.
Військова служба у першій половині ХІХ ст. для підданих Габсбургів не вважалася дуже тяжкою долею – окрім помірного строку служби, військо для багатьох селян було справжньою «школою життя» – там навчалися грамоті та німецькій мові.
В Романових все було гірше. На 1848 р. термін служби у війську Російської імперії складав 25 років. Призовний вік при цьому був 20-35 років. Призвана до війська людина за таку тривалу службу часто втрачала зв’язок з родиною, тож для багатьох сімей призов до війська їх рідного майже дорівнював його смерті.
Втім, поступово строк служби скорочували – спочатку до 15 років, у 1874 р. до 6, перед Першою світовою війною він складав 3-4 роки (залежно від роду військ).
Отже, кращим життям для українського народу за 19ст. було у Австрії: менш суворі закони; не нехтували українською мовою та культурою; більше шансів на виживання.