Предмет: История, автор: mrink21

Відмінні риси жирондистів і Монтальєрів

Ответы

Автор ответа: matuhastaroy
1

Відповідь:Жірондисти (фр. Girondins)  — одна з політичних партій в епоху Великої французької революції, яка після повалення монархії намагалася зупинити імпульс Революції і через це вступила в конфлікт з Монтаньярами.

Свою назву (яку заміняли іноді ім'ям «Жиронда», la Gironde) партія отримала від департаменту Жиронда (з головним містом Бордо), що обрав у жовтні 1791 в Законодавчі збори депутатами місцевих адвокатів Верньйо[fr], Гюаде[fr], Жансонне[fr], Гранжнева[fr] та молодого купця Дюко, гурток яких і був початковим ядром партії. До неї незабаром приєдналися Бріссо зі своєю групою (бріссотинці), Ролан, Кондорсе, Фоше, Інар[fr], Ґарран де Кулон та інші.

Монтаньяри (фр. Montagnards — «горяни») — партійна група у французьких Законодавчих зборах (01.10.1791-20.11.1792) та Конвенті, яка виступала за найрадикальнішу революційну перебудову. До групи належали переважно обранці від Парижа, які зазвичай сиділи з лівого боку на верхніх лавах зали засідань — звідси походять як традиційне визначення політичної лівиці, так і, власне назва «монтаньяри» (від фр. Montagne — «гора»).

Монтантьяри вважали себе послідовниками Руссо. Серед них було чимало членів клубу якобінців, які об'єднувалися навколо Робесп'єра і називали себе «друзями конституції». Радикальне крило монтаньярів складали члени клубу кордельєрів, найпопулярнішими ораторами яких були Дантон і Марат, який видавав часопис «Друг народу». Щоправда після того, як жирондистів виключили з якобінського клубу, якобінцями почали називати усіх монтаньярів[1].

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: pavlunenkokatya
ВИКОНАЙТЕ ТРИ ЗАВДАННЯ!!!
І. Прочитайте текст. Визначте головну думку автора. Дайте назву текстові. Обгрунтуйте його належність до публіцистичного стилю. Якими мовними засобами передається авторське ставлення до порушеної теми?

ІІ. Складіть план прочитаного тексту. Напишіть докладний переказ тексту.

ІІІ. Висловте свої міркування (письмово) на тему: «Як зробити навчання в школі ефективнішим і цікавішим?»

Що потрібно для того, аби школа стала для дітей не місцем муки, а домом радості? Чого нинішній системі шкільної освіти бракує?

Психологи переконливо довели, що різні слова, образи, факти, числа, поняття запам'ятовуються дуже добре й міцно шляхом використання асоціативного мислення, тобто пов'язуванням, наприклад, числа з якоюсь відомою, очевидною для людини датою, словосполучення — з певними яскравими пам'ятними образами. За допомогою підключення асоціативного мислення матеріал будь-якої складності запам'ятовується краще, тому треба було б увести до шкільної програми окремий предмет, який навчав би дітей простих способів запам'ятовування інформації, зокрема й цього, який полегшив би їхню адаптацію у світі людського знання. Упроваджувати такі предмети варто вже в початковій школі, оскільки молодий мозок навчати легше.

Щє один перспективний шлях зацікавлення школярів навчанням — перетворення уроку на гру. Я не маю на увазі, що треба перетворити, наприклад, урок алгебри на гру в піжмурки, ні. Просто всі навчальні дії (навіть у старших класах) можна розгорнути в ігрові формі. Написати, наприклад, усі формули, теореми, визначення у вигляді казок і легенд, побудувати урок за сценарієм якоїсь вистави, розгорнути його у формі якогось детективу... Переконаний, що навіть поважним, серйозним одинадцятикласникам такий підхід імпонуватиме. Так само можна побудувати викладання інших предметів.

Предмети, де треба запам'ятовувати багато текстового матеріалу (наприклад історія або біографії письменників, учених, митців), можна також дещо змінити. Підручники можна написати в художній формі. Тільки тоді їх буде цікаво читати, пропонований у них матеріал краще засвоїться, бо саме художність, яскравість форми сприятиме тому, що дитина зможе осягнути складний матеріал, збагнути складність людських доль і характерів.

Ширшими мають стати і можливості школяра щодо вибору домашнього завдання з огляду на ту оцінку, яку розраховує одержати він сам, а не планує йому поставити вчитель. Традиційно завдання дається всім однакове, що не враховує різних психофізіологічних особливостей, відмінностей у здібностях школярів.

Багато ще чого можна було б запропонувати для вдосконалення системи шкільної освіти. Чи будуть враховані побажання мої й моїх однолітків у формуванні профілю сучасної школи? (З журналу).