Ответы
Ответ:
Похожие вопросы
Прочитайте інформацію вище.
2. Напишіть окремо до образу кожного героя сенкан (Шаріков, Швондер, професор).
3. Дайте письмову відповідь на питання, чи актуальна повість сьогодні? Чому?
У Шарикову поєдналися якості собаки й донора — п’янички Чугункіна, до того ж лакейська філософія Шарика, його конформізм та інстинкт самозбереження в поєднанні з агресивністю, хамством, пияцтвом Клима Чугункіна породили справжнє чудовисько. Мозок Шарикова розвинений дуже погано: те, що було майже геніальним для собаки, примітивне для людини. Автор підкреслює в ньому собачі риси: прихильність до кухні, ненависть до котів, любов до ситого життя. Шариков зубами ловить бліх, а в розмові обурено гавкає. Проте не зовнішні прояви собачої натури турбують мешканців квартири на Пречистенці. Нахабство, що здавалася безпечним у собаці, нестерпне в людині, яка своєю поведінкою тероризує всіх мешканців будинку. Собака зовні перетворився на людину, але справжнього досвіду людського життя не отримав. Шариков практично нічого не знає й не хоче знати: він тільки хоче їсти, пити й розважатися, що завжди було притаманне масовій свідомості. Шариков цілком поділяє привабливу для черні ідею «усе поділити», право «простої людини» на всі блага життя тощо.
Швондер потурає нахабству Шарикова, розповідаючи про його права, про те, що потрібно все поділити. Швондер сам гаряче вірить у те, що проповідує нова влада, він сам готовий відмовитися від благ і зручностей в ім’я світлого комуністичного майбутнього. Ця людина у своєму розвитку пішла не набагато далі самого Шарикова: навіть керувати роботою домкому по-справжньому не може. Він ненавидить професора, тому що відчуває ворожість ученого, його справжню антиреволюційну сутність. Для Швондера Шариков — інструмент боротьби з професором: адже це Швондер надає Шарикову соціальний статус, дає колишньому псові права, озброює «ідейною фразою», вчить Шарикова вимагати житлову площу, разом вони пишуть донос на професора. Тому Швондер — персонаж-двійник Шарикова.
Преображенський, як будь-яка культурна людина, розвивався природним шляхом, поступово знайомився зі світом, усвідомлював, що є добро, що є зло, вбираючи накопичений людством культурний досвід і знання. І що більше людина дізнається, то більше може зрозуміти й самостійно оцінити певні факти. Тому професор критично ставиться до всього, що відбувається в країні з 1917 року. Він відкидає революційну теорію й практику, справедливо вважає, що досягти матеріального добробуту, життєвих благ можна лише працею, знаннями та вміннями. Не походження робить людину людиною, а користь, яку вона приносить суспільству.
Рушійна сила конфлікту в повісті — постійне зіткнення розумних уявлень про суспільство професора Преображенського та абсурдних поглядів нових господарів життя. Відтак, за особистісним конфліктом «професор — Шариков» автор зображує вічний конфлікт натовпу, масової свідомості з інтелектом, культурою.