Історичні чинники розвитку романтизму.
Ответы
Ответ:
Невід’ємною особливістю романтичного стилю є символіка, фантастика, екзотика. Письменників цікавить історичне минуле, фольклор, міфологія.
У романтичній літературі виникають та утверджуються нові жанри — пісенна балада, лірична пісня, романс, історичний роман і драма. чільне місце поміж них посідають ліричні жанри (балада, елегія, лірична поема, дружнє послання). Поміж прозових — психологічна повість, новела, літературна казка. У цей період створюються жанри роману (В. Скотт, Жорж Санд, В. Гюґо), поеми (Дж. Ґ. Н. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич), ліричної поезії.
НазваОписНародно-фольклорна (початок XIX ст.)Орієнтована на фольклор і народнопоетичне художнє мислення. Спершу вона з’явилася в Англії, у «Ліричних баладах» В. Вордсворта, перше видання яких вийшло друком 1798 р. У Німеччині її стверджувала Гейдельберзька школа романтиків, потім вона набула поширення в інших європейських літературах, особливо у слов’янському світі.
Особливості:
— романтики збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, образи, барви, дотримували принципів і структур народнопоетичного мислення; їх приваблювали простота поетичного вислову, емоційна насиченість і мелодійність народної поезії;
— романтики не сприймали буржуазної цивілізації, прагнули знайтиопору для протистояння їй у народному житті, свідомості, мистецтві
БайронічнаНабула завершеності у творчості Дж. Ґ. Н. Байрона (представники: Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лермонтов та ін.).
Особливості:
— серцевину течії складала «ідеалізація заперечення»;
— розчарування і меланхолія, депресія, «світова скорбота» стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів;
— рoмантики підтримували культ душевного страждання, без якого неуявляли повноцінної людської особистості;
— рoмантики гостро протиставляли мрію — життю, а ідеал — дійсності;
— контраст, антитеза — головні елементи художнього твору
Гротескнофантастична, або гофманівськаЇї ще називали гофманівською, за іменем її найвідомішого представника — Е. Т. А. Гофмана. До цієї течії належали пізній готичний роман, у певних аспектах — творчість Е. По, «Петербурзькі повісті» М. Гоголя. Особливості: перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їхнє своєрідне переплетіння, унаслідок чого убога сучасна дійсність поставала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні, розкриваючи при цьому свою непривабливу сутністьУтопічнаНабула значного розвитку в літературі 1830-1840-х рр., зокрема у творах В. Гюґо, Жорж Санд, Г. Гейне, Е. Сю, Е. Джонса та ін.
Особливості:
— перенесення акценту з критики й заперечення на пошуки «ідеальної правди», на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя;
— проповідування оптимістичного погляду на життя та йогоперспективи;
— виступ проти «індивідуалізму сучасної людини» та протиставлення йому героїв, сповнених любові до людей і готовності до самопожертви;
— вираження оптимістичного сподівання та пророцтва, стверджуванняідеальної правди;
— широке використання риторичних засобів
ВальтерівськаРомантики цілковито зосередилися на історичній тематиці, на розробці жанру історичного роману, історичної поеми та драми. Модель жанру історичного роману створив В. Скотт. У певних аспектах ця течія стала переходом до реалізму