Чи можна стверджувати, що цією грамотою про Федерацію з небільшовицької Росією П. Скоропадський зрікся ідеї незалежної України?
Ответы
Ответ:
Сто років тому, 14 грудня 1918-го, в Україні відбулася зміна влади. До Києва увійшли війська Директорії, а відтак гетьман Павло Скоропадський написав акт зречення влади:
«Усім, усім по установам України, по військовим частинам. Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців усі свої сили клав на те, щоби вивести країну з того важкого становища, у котрому вона знаходилася. Бог не дав мені сили впоратися з цим завданням. Нині з огляду на умови, що склалися, керуючись винятково благом України, від влади відмовляюся. Павло Скоропадський, 14 грудня 1918 року, місто Київ».
Невдовзі він таємно виїхав за кордон. Згодом, уже на еміграції, Скоропадський наголошував, що зрікся влади, але не гетьманського титулу. Досі гетьманат залишається найсуперечливішим періодом, а Павло Скоропадський однією з найсуперечливіших постатей доби Української революції 1917–1921 років. Про ті події Радіо Свобода поговорило з істориком, координатором громадської ініціативи «Лікбез. Історичний фронт» Кирилом Галушком.
– Мене у цьому Акті зречення влади найбільше вразило те, що це чи не єдиний український державний лідер, якому вистачило мужності зізнатися, що у нього не вийшло. Більшість із тих, кого усунули від влади, кажуть, що проти них сталася змова чи їх не оцінили належним чином.
– Тут у мене виникають асоціації з добою Руїни і попереднім таким прецедентом, коли гетьман, глава держави, сам зрікся влади: Петро Дорошенко у XVII столітті передав свої гетьманські клейноди гетьману Лівобережної України Івану Самойловичу. Правобережжя було зруйноване, той державницький проект, який очолював Дорошенко, провалився – і він не хотів зайвих жертв.
Треба віддати належне і Павлу Скоропадському, який також не хотів зайвих жертв. І по суті, у тих подіях листопада-грудня 1918 року півтисячі людей, які загинули в бою біля станції Мотовилівка, коли Директорія наступала на Київ, це виявилися не остаточні, але найбільші одночасні втрати тієї короткочасної української громадянської війни.