порівняйте європейські та арабські споруди раннього середньовіччя. як виявляється вплив поширеної у державі релігії на зовнішній вигляд споруд
Ответы
.................................
Объяснение:
.....
Арабська архітектура ґрунтувалася переважно на традиціях Риму, Візантії, Сасанідського Ірану. Під впливом ісламу створювалися нові типи споруд — мечеті з мінаретами, мавзолеї (тюрбе), духовні училища (медресе) тощо. Поширювалися склепінчасті купольні конструкції, кам’яне та цегляне мурування, великого значення набула орнаментика. Арабські мечеті мали два типи: багатоколонні — мечеті Омейядів у м. Дамаску (705‒715), Мутаваккіля в м. Самаррі (9 ст.), Кутубія в м. Маракеші (12 ст.) та купольні — мечеть Куббат ас-Сахра в м. Єрусалимі (687‒691). Серед визначних пам’яток арабської архітектури також відомі: купольні мавзолеї та мечеть Ібн-Тулуна (876‒ 879, м. Каїр, Єгипет); мечеть Сіді-Окба (936, м. Кайруан, Туніс); Велика мечеть (11‒ 12 ст., м. Тлемсен, Алжир); мечеть Хасана (кін. 12 ст., м. Рабат, Марокко).Поряд із тим, розвивалося світське будівництво — масштабні містобудівні роботи (Багдад, Самарра, Каїр, Халеб), спорудження палаців і замків халіфів. У великих містах зводилися касби (цитаделі), укріплені потужними стінами, і медини — торгівельні й ремісничі квартали. Зразки арабських палацових комплексів 8 ст. збереглися в Йорданії. Для прикрашення споруд в інтер’єрі та екстер’єрі застосовували різьблення (по дереву, стукко, каменю), інкрустацію, кольорову глазур, мозаїку, позолоту. Оскільки іслам забороняв зображення живих істот, особливо людини, то архітектурні споруди оздоблювалися переважно орнаментами. Своєрідна архітектура, т. з. мавританського стилю, склалася в Іспанії: Велика мечеть (8‒9 ст., м. Кордова); мінарет Ла Хіральда (1184‒1198, м. Севілья); палацовий комплекс Альгамбра (13‒14 ст., м. Гранада), а також в Магрибі. Арабське зодчество вплинуло на романську та готичну архітектуру Іспанії (стиль мудехар), Сицилії, ін. середземноморських країн.
Відомості про арабську культуру діставалися Давньої Русі через Візантію та безпосередньо з Арабського Сходу. В Україні здавна були ісламські поселення, діяли суфійські ордени.
Відомий слов’янський переклад «Повісті про Варлаама пустельника та Іосафа царевича), зроблений з арабських текстів Іоанна Дамаскіна. У 13 ст. було здійснено переклад слов’янською мовою повістей «Каліла і Дімна» (8 ст.) під назвою «Стефаніт та Іхнілат». У 15 ст. у староукраїнських перекладах поширювалися повчальна книга «Таємниця таємниць» (в арабській літературі авторство пов’язувалося з ім’ям Аристотеля; в Україні відома під назвою «Аристотелеві ворота») та «Логіка» араб. філософа аль-Фарабі.
З 17 ст. в Україні відомий Коран; став предметом вивчення в Києво-Могилянській академії (проф. С. Тудорський, Й. Галятовський). Останній був автором теологічно-полемічного трактату «Алькоран» (Чернігів, 1683). У 17 ст. певне літературне значення мав опис Павла Алеппського подорожі разом із Антіохійським патріархом Макарієм до м. Москви (1652–1659 і 1664–1669), якою вони відвідали українські міста Умань, Київ, Переяслав, Чигирин, Лубни, Прилуки, Путивль тощо.
На поч. 18 ст. в Україні видано Євангеліє арабською мовою. Широкі відомості про арабські країни подав мандрівник В. Григорович-Барський, який тривалий час жив на Близькому Сході. Перше видання його подорожніх записок вийшло 1778.
Арабська тематика знайшла відображення у творчості українських письменників (Г. Сковороди, Л. Боровиковського, П. Куліша, І. Франка, Лесі Українки, А. Кримського та ін.).
Уперше в Україні арабську мову й літературу викладав Б. Дорн у Харківському університеті (1829‒1832, тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Відомі праці професорів цього університету М. Петрова («Могаммед. Походження ісламу», вид. 1865) та В. Надлера [«Культурне життя арабів у перші століття гіджри (622‒1100) та його виявлення в поезії й мистецтві» (1869)]. Видатним дослідником арабської історії, культури, літератури був А. Кримський, котрому належать перші переклади Корану, здійснені в Україні.