Предмет: Литература,
автор: inna52162
придумати байку(тільки не про людей!)
Ответы
Автор ответа:
3
Ответ:
Объяснение:
— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику,— відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
Автор ответа:
1
Лисиця десь м'ясця дістала.
Тихесенько прибігла під стіжок —
Ум'яла більшенький шматок,
А менший у сінце сховала
На другий раз, бо нужду знала;
Сама ж спочити прилягла...
Воно годиться, попоївши:
Не молода-таки й була —
Натомиться, всю ніч ходивши...
Аж ось — у гості Вовк біжить.
«От,— дума,— і лягла спочить!»
— Добридень, кумо! — Вовк гукає,—
Той спить, хто щастя має!
От, кумо, лишенько мені
У сій поганій стороні:
Никав всю ніч, аж утомився,—
Та й що ж! Нігде не поживився!
Чи до кошари підберусь —
Боюсь!,.
Вівчар не спить, в сопілку грає...
Таке-то кум твій щастя має.
А їсти, кумо, аж-аж-аж!
Цілісіньку б із'їв корову! —
Кума ж На сюю жалібную мову
Так каже кумові свому:
— Сердешний куме! Ну й чому
Ти не прибіг до мене вранці?
Отут не козаки живуть — поганці!
Мабуть, їм ніколи й заснуть:
Усе так пильно стережуть,
Що треба гаспидського митця,
Щоб обдурить та поживиться!..
Поїж сінця... —
А Вовчик не про сіно дума;
Коли б йому шматок м ясця!
— Ні, — каже він, — спасибі, кумо!
Та й з тим голодний лицар мій
Пішов додому сам не свій.
Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже.
Тихесенько прибігла під стіжок —
Ум'яла більшенький шматок,
А менший у сінце сховала
На другий раз, бо нужду знала;
Сама ж спочити прилягла...
Воно годиться, попоївши:
Не молода-таки й була —
Натомиться, всю ніч ходивши...
Аж ось — у гості Вовк біжить.
«От,— дума,— і лягла спочить!»
— Добридень, кумо! — Вовк гукає,—
Той спить, хто щастя має!
От, кумо, лишенько мені
У сій поганій стороні:
Никав всю ніч, аж утомився,—
Та й що ж! Нігде не поживився!
Чи до кошари підберусь —
Боюсь!,.
Вівчар не спить, в сопілку грає...
Таке-то кум твій щастя має.
А їсти, кумо, аж-аж-аж!
Цілісіньку б із'їв корову! —
Кума ж На сюю жалібную мову
Так каже кумові свому:
— Сердешний куме! Ну й чому
Ти не прибіг до мене вранці?
Отут не козаки живуть — поганці!
Мабуть, їм ніколи й заснуть:
Усе так пильно стережуть,
Що треба гаспидського митця,
Щоб обдурить та поживиться!..
Поїж сінця... —
А Вовчик не про сіно дума;
Коли б йому шматок м ясця!
— Ні, — каже він, — спасибі, кумо!
Та й з тим голодний лицар мій
Пішов додому сам не свій.
Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже.
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык,
автор: xrn
Предмет: Литература,
автор: yura051954
Предмет: Английский язык,
автор: lia685584752
Предмет: Физика,
автор: Avlezhinzaiab
Предмет: Русский язык,
автор: flajk87