якими трьома основними засадами керувалася віденська система
Ответы
Ответ:
Отже, Франція стала своєрідним гарантом не тільки стабільності
міжнародних відносин, а ще й суб’єктом, який за нагоди міг використати ситуацію для задоволення власних потреб або стати на перешкоді зазіханням сильнішого суперника.
Проте французька тема аж ніяк не вичерпувала всього спектра
проблем мирного врегулювання в Європі. Поразка Наполеона в
1814 р. поклала край міжнародному порядку його зразка. А основне — в історичне небуття канула система взаємозв’язків між “братніми монархіями”і імператором-володарем, яка створювала сприятливу партію для світосяйного оспівування радості від домінування
на континенті тандему “сімейної” та “континентальної” підсистеми
25
зовнішньої політики Наполеона в межах існуючої тоді Вестфальської системи. Крім того, перед країнами антифранцузької коаліції
постала проблема пошуку нового міжнародного порядку, принципів
взаємодії і правил міждержавних взаємовідносин з метою запобігання всіляким недоречностям, слід було визначатися з кордонами.
Цьому мав сприяти Віденський конгрес (листопад 1814 р. — червень
1815 р.). В ньому взяли участь два імператори (російський та австрійський), чотири королі (Пруссії, Данії, Вюртембергу й Баварії), два
спадкових принци, три герцоги, 215 князів, чимало міністрів, канцлерів, інших політичних діячів.
Францію на Віденському конгресі презентував Ш. М. Талейран,
міністр закордонних справ уряду Людовіка ХVІІІ, в минулому учасник революції кінця ХVІІІ ст., високопоставлений сановник наполеонівської армії. Незважаючина своє більш ніжсумнівне кар’єрне зростання (всі його дії та вчинки підпадали під влучний вираз відомого
англійського письменника О. Уайльда:“Можна витримати практично
все, крім хорошої репутації”). Талейрану невдовзі вдалось нав’язати
союзникам тезу: дипломатія — це вміло оформлене лихослів’я. Вдало
експлуатуючи ідею величності і буцімто неперевершеності Франції,
він зумів домогтися того, що її представники нарівні з чотирма союзницькими державами брали участь у вирішенні найболючіших проблем європейської політики.
Переговорний процес на Віденському конгресі перетворився у
справжній парад розбіжностей і протиріч. Кожна проблема спричиняла суперечки та гарячі дебати. У дискусіях учасники конгресу
посилалися на теорію легітимізму, або законності (від лат. Lex — закон), свого часу висунутої європейськими мислителями. Однак означилось подвійне її тлумачення — історичне і юридичне. Причому одні
й ті самі політичні діячі, залежно від проблеми і власних інтересів,
вдавались до того чи іншого її тлумачення.
З позиції історичної конотації легітимізму, основним критерієм
істинності, законності тих чи інших суспільних утворень, кордонів
тощо, був формат їх стародавності. Ось чому, наприклад, вважали, що
династія Бурбонів у Франції мала більші права на трон, ніж династія
Бонапартів. Відповідно, справедливішими і правильними декларували ті закони, за якими віддавна жили народи, а всілякі модерністські
інновації — помилковими і навіть нелегітимними.
Саме Віденський конгрес вдався до спроби піднести престиж та
значення міжнародних договорів, які сприяли європейському по-
26
рядку. Останній повинен був унеможливлювати повторення збройних конфліктів між впливовими європейськими потугами. До створення такої конфігурації сил прагнули насамперед провідні держави
Європи. Особливо це стосувалось держав-союзниць Росії, Великої
Британії, Пруссії й Австрійської імперії, які найбільше потерпали
від революційних і наполеонівських війн. Не заперечуючи інтересів
і цілей кожної, вони одностайно відстоювали необхідність створення максимально прийнятних для всіх форм ведення переговорів,
взаємного врахування інтересів та підписання загальновизнаних
договорів. Будь-які спроби змінити статус-кво, що склався, визнавалися нелегітимними і рішуче припинялися спільними діями великих
держав.
В активі міжнародного дипломатичного лексикону з’явився крилатий вислів Наполеона: “Статус диктує будь-яку міру”. Принцип
легітимності був започаткований порядком, створеним після закінчення періоду наполеонівських війн, і який стали називати Віденським
Объяснение: