Предмет: История, автор: koctrica2007

якими трьома основними засадами керувалася віденська система

Ответы

Автор ответа: print10011
0

Ответ:

Отже, Франція стала своєрідним гарантом не тільки стабільності

міжнародних відносин, а ще й суб’єктом, який за нагоди міг використати ситуацію для задоволення власних потреб або стати на перешкоді зазіханням сильнішого суперника.

Проте французька тема аж ніяк не вичерпувала всього спектра

проблем мирного врегулювання в Європі. Поразка Наполеона в

1814 р. поклала край міжнародному порядку його зразка. А основне — в історичне небуття канула система взаємозв’язків між “братніми монархіями”і імператором-володарем, яка створювала сприятливу партію для світосяйного оспівування радості від домінування

на континенті тандему “сімейної” та “континентальної” підсистеми

25

зовнішньої політики Наполеона в межах існуючої тоді Вестфальської системи. Крім того, перед країнами антифранцузької коаліції

постала проблема пошуку нового міжнародного порядку, принципів

взаємодії і правил міждержавних взаємовідносин з метою запобігання всіляким недоречностям, слід було визначатися з кордонами.

Цьому мав сприяти Віденський конгрес (листопад 1814 р. — червень

1815 р.). В ньому взяли участь два імператори (російський та австрійський), чотири королі (Пруссії, Данії, Вюртембергу й Баварії), два

спадкових прин­ци, три герцоги, 215 князів, чимало міністрів, канцлерів, інших політичних діячів.

Францію на Віденському конгресі презентував Ш. М. Талейран,

міністр закордонних справ уряду Людовіка ХVІІІ, в минулому учасник революції кінця ХVІІІ ст., високопоставлений сановник наполеонівської армії. Незважаючина своє більш ніжсумнівне кар’єрне зростання (всі його дії та вчинки підпадали під влучний вираз відомого

англійського письменника О. Уайльда:“Можна витримати практично

все, крім хорошої репутації”). Талейрану невдовзі вдалось нав’язати

союзникам тезу: дипломатія — це вміло оформлене лихослів’я. Вдало

експлуатуючи ідею величності і буцімто неперевершеності Франції,

він зумів домогтися того, що її представники нарівні з чотирма союзницькими державами брали участь у вирішенні найболючіших проблем європейської політики.

Переговорний процес на Віденському конгресі перетворився у

справжній парад розбіжностей і протиріч. Кожна проблема спричиняла суперечки та гарячі дебати. У дискусіях учасники конгресу

посилалися на теорію легітимізму, або законності (від лат. Lex — закон), свого часу висунутої європейськими мислителями. Однак означилось подвійне її тлумачення — історичне і юридичне. Причому одні

й ті самі політичні діячі, залежно від проблеми і власних інтересів,

вдавались до того чи іншого її тлумачення.

З позиції історичної конотації легітимізму, основним критерієм

істинності, законності тих чи інших суспільних утворень, кордонів

тощо, був формат їх стародавності. Ось чому, наприклад, вважали, що

династія Бурбонів у Франції мала більші права на трон, ніж династія

Бонапартів. Відповідно, справедливішими і правильними декларували ті закони, за якими віддавна жили народи, а всілякі модерністські

інновації — помилковими і навіть нелегітимними.

Саме Віденський конгрес вдався до спроби піднести престиж та

значення міжнародних договорів, які сприяли європейському по-

26

рядку. Останній повинен був унеможливлювати повторення збройних конфліктів між впливовими європейськими потугами. До створення такої конфігурації сил прагнули насамперед провідні держави

Європи. Особливо це стосувалось держав-союзниць Росії, Великої

Британії, Пруссії й Австрійської імперії, які найбільше потерпали

від революційних і наполеонівських війн. Не заперечуючи інтересів

і цілей кожної, вони одностайно відстоювали необхідність створення максимально прийнятних для всіх форм ведення переговорів,

взаємного врахування інтересів та підписання загальновизнаних

договорів. Будь-які спроби змінити статус-кво, що склався, визнавалися нелегітимними і рішуче припинялися спільними діями великих

держав.

В активі міжнародного дипломатичного лексикону з’явився крилатий вислів Наполеона: “Статус диктує будь-яку міру”. Принцип

легітимності був започаткований порядком, створеним після закінчення періоду наполеонівських війн, і який стали називати Віденським

Объяснение:

Похожие вопросы