1.Історія хліба.
2. Хліб переважає все.
3.Цінність хліба.
4.Хліб і вода-святіше не буває!
У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли
його обмаль, чваньковите золото - просто непотріб. Його закопують у землю,
як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в
бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на золотих
підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі
подавати до столу звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи
відверталися від держав, котрі мали багато золота, і простягали руки до тих,
які мали багато хліба.
Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в
землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий мішок вік пролежить
у землі й нічого не вродить.
Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей. Ідіть,
народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід сусідові, село
селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює
золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою,
якою позичили... Ми позичаємо хліб на багатство.
Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче
наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні". І цю молитву батьки заповідають
нам, а ми - нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший
за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля. ПЕРЕСКАЗ СВОИМИ СЛОВАМИ (даю 40 баллов)
Ответы
Ответ:
У всіх роках на всіх перепуттях історії хліб був найцінніший. Коли його мало, золото – непотріб. його закопують у землю мов мерця, або ховають за заковані двері немов злочинця. А хліб і в хоромах і в простій селянській хаті виносили як шанобу на золотих підносах. А ти золото годишся лише для того, щоб на тобі виносили звичайний житній хліб. Недарма, люди відвертались від держав які мали багато золота, і простягали руки до тих, хто мав багато хліба. Хліб переважає все. Він вартує більше ніж гори золота. Вкинуте в землю пшеничне зерно за рік родить тисячу зерен. А вкинутий в землю золотий мішок нічого не вродить. Тож недарма Україна зустрічає своїх гостей з хлібом і сіллю. Ідіть! Україна не відмовить вам у хлібі як сусід сусідові і село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо в них за хліб і гребуть золотом. А у нас ні... У нас віддають тією міркою якою взяли. Позичають хліб на багатство. Щоб у нас був хліб, ми завжди промовляємо: " Отче нас, хліб наш насущний дай нам сьогодні " І цю молитву заповідають нам батьки, а ми – дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший за все, дорожчий за будь-яке золото, насущний і святіший за все. Він з нашого поля.