Що мене вразило у баладі « Рукавичка»?
Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Балада Фрідріха Шиллера “Рукавичка” розповідає про бій на арені лютих звірів, який виявляється не таким страшним, як бій серед глядачів – людей.
Балада одразу справила на мене велике враження. В творі я побачила, що автор зображує тваринний світ більш людяним, аніж людський. Чому? А тому, що лев (який є царем усіх тварин) своїм риком зупинив бій леопардів з тигром. Він розумів, що цей бій не має сенсу, а лише влаштований заради розваги. Тваринний світ таких розваг не приймає. Коли ж юна красуня Кунігунда “ненароком” (а з глузливого тону дівчини стає зрозуміло, що це було зовсім не так) впустила свою рукавичку на арену і послала ледь не на вірну смерть (до диких звірів) закоханого в неї лицаря Делоржа, то цьому ніхто не перешкодив.
За Лицарським кодексом Делорж мав або виконати прохання своєї дами серця, або відмовитись, чим би позбувся своєї лицарської честі. Але на долю лицаря міг вплинути король Франціск, який був присутнім на цьому ігрищі – він своїм королівським словом міг дозволити Делоржу не виконувати забаганку Кунігунди – це ж смертельно небезпечно. Але він цього не зробив. Король, як і всі інші глядачі, спостерігав за лицарем так само, як і за дикими тваринами. Тут тварина виявилась мудрішою за людину.
А щодо останніх рядків:
“Він рукавичку в лице їй кинув:
“Подяки, дамо, не треба мені!” —
Сказав і її покинув.”
то тут я цілковито погоджуюся з Делоржем. Дама, яка привселюдно заради розваги наразила його на смертельну небезпеку надалі не гідна його уваги.
Шкода визнавати, але іноді люди бувають жорстокішими, ніж тварини.
Ответ: Балада Фрідріха Шіллера “Рукавичка” справила на мене неабияке враження. У своєму творі письменник торкнувся важливого питання людської гідності.
Героїня твору Кунігунда вирішила похизуватись перед натовпом прихильністю лицаря Делоржа. Самозакоханість і цинізм дівчини просто обурює. Вона навмисно кидає свою рукавичку у вир смерті, адже на арені, куди падає рукавичка, перебувають хижаки, які можуть вбити будь-кого. У своєму звернені до лицаря Кунігунда намагається бути улесливою і просить його принести втрачену нею річ. Делорж не
відмовляє їй і приносить її рукавичку, але замість кохання в його очах тепер палає відраза.
Дівчина навіть не розуміє, що вона кинула виклик не йому, а його лицарській честі. Вона засумнівалась в його сміливості, а це для лицаря найгірша образа. Юнак розуміє, що для цієї дами він лиш маріонетка, а тому повертає кинутий нею виклик їй же в обличчя.
Сміливість лицаря дійсно вражає, але він не міг вчинити інакше, адже на карту було поставлене найбільше – добре ім’я, людська звитяга. Звичайно, що почуття кохання до дівчини було справжнім, але такими ж справжніми були і його честь та гордість, які змусили піти до хижаків.
Навіть звірі відчувають всю внутрішню силу та міць хлопця – і не наважуються напасти.
Публіка тріумфує, адже рукавичка в руках переможця. Але тепер лицарю не потрібне кохання Кунігунди, вона не заслуговує на його почуття, адже його життя для неї – іграшка. Молодий Делорж є для мене прикладом того, яким повинен бути справжній чоловік.
Переважна більшість балад мають трагічний кінець. Але Шіллер залишає лицаря живим, таким чином він утверджує цінність людської гідності, сміливості, відданості, сили духу.