Допоможіть скласти вірш Собача дружба
Ответы
Ответ:
На сонці під вікном,
За кухнею удвох Полкан з Барбосом грілись.
Хоча воно перед двором
Їм дім пристойніш стерегти б гуртом.
Але ж вони гаразд наїлись, —
Та й чемні пси удень ладком
– Лежать собі десь під стіжком, —
Тож гомонять вони, улігшися рядком,
Про всяку всячину: про Їх собачу службу,
Про лихо, про добро, і, зрештою, про дружбу.
«Чи є», — мовляв Полкан, — «щасливіш мить,
Як з другом серце в серце жить;
Взаємні послуги йому робити завше,
Не з’їсти нарізно й шматка,
Стоять всім серцем за дружка
І пильнувать, із ним життя зв’язавши,
Щоб лиш знайти якось щасливий час
І друга милого потішить, позабавить.
Ах, серце в цьому лиш мету єдину ставить!
От що, коли б, наприклад, хоч і в нас
Щаслива дружба завелась?
Скажу я сміло,
Ми й не примітили б, як тут життя б летіло».
— «А що ж? Хороше діло!» —
Барбос тут одмовля йому:
«Давно, Полканчику, в тямки я не візьму,
Чом ми, хоч начебто в однім дворі з тобою,
А й дня не проживем без бою;
І через що? То ж дякувать панам:
Не голодно, не тісно нам!
І потім справді сором:
Собача дружба — славна з давніх ще часів;
Та, наче між людей, ти дружби серед псів
І не примітиш зором».
«Посвідчимо ж усім, що дружба в нас міцна». —
Гукнув Полкан: «Дай лапу!» — «Ось вона!»
І друзі ці нові ну обійматись,
Ну цілуватись;
Не знають з радощів, до кого б прирівнятись:
— «Орест мій!» — «Мій Пілад!» Геть чвари, заздрість, злість!
Тут кухар на біду жбурнув із кухні кість.
І приятелі вже навзаводи несуться;
Куди той лад подівся вмить?
Пілад мій та Орест гризуться, —
Аж шерсть угору з них летить:
Насилу зрештою їх розлили водою
Объяснение:
помог?