9. На прикладах життя та діяльності М. Коперника, Дж. Бруно й Г. Галілея висловіть власні думки про те, у чому проявлялася особиста мужність вченого в тогочасну добу.
Ответы
Ответ:
Объяснение:
В одній з глав XII книги «Метафізики» Аристотель стверджує, що серед математичних наук саме астрономія найближче стоїть до філософії. Адже вона вивчає природу небесних тіл, каже основоположник науки про буття, тобто сутність вічну, хоча ця сутність і сприймається в даному випадку органами почуттів. В ієрархії всього сущого, якою вона представлялася Аристотелем, Бог є думкою про саму думку і першим рушієм початкової вічної небесної сфери.
Древній, дохристиянський світ не наважувався йти до кінця по шляху філософії, яка привела б до розділення Бога і природи. Сама природа до певної міри обожнювалась, тому філософія і релігія не вступали в протиріччя, так як та і інша спиралися на знання, отримані з чуттєвого досвіду.
До Коперника філософія і феномени, що фіксуються безпосередніми спостереженнями, сходилися на тому, що Земля нерухома в просторі, а зірки рухаються. Рухаються, додавала метафізична астрономія, по круговій орбіті, тобто таким чином, що рух, поєднуючи нескінченне число разів початок і кінець, являє собою нескінченність у часі.
Важливим завданням вчених давнини було, як говорили платоніки, «рятувати явища», тобто постаратися обгрунтувати факти теоретично. Здавалося, це єдино правильнийшлях. В діалозі Галілея «Про дві найголовніші системи світу» Сімпліцій каже: «Вчення Коперника припускає відмову від чуттєвих сприйнять, і насамперед від відчуттів, інакше як же могло бути, щоб ми, що відчувають подих найлегшого вітерця, не відчули б постійного вітру, разючого нас зі швидкістю понад 2529 миль на годину, бо така відстань, яку центр Землі при річному русі проходить за годину по окружності великої орбіти, як старанно обчислює автор…»
Дійсно, здавалося, що якщо визнати непорушність небесного тіла, на якому живе людина, то було б легше пояснити багато явищ зовнішнього світу. Довгий час натурфілософія задовольнялася провідною роллю чуттєвого досвіду в пізнанні світу. Аристотелизму вдалося відокремити Землю, з усіма характерними для неї недосконалими минущими явищами, від чистоти і нетлінності небес, куди водрузили «першодвигун» світу – Бога.