Предмет: Українська література, автор: юлія123456

Твір та тему: Мотиви перестороги в романі А. Камю «ЧУМА»

Ответы

Автор ответа: verfo

Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», ми кажемо: «Та ти чумний, чи що?». І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році
А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?
Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. Але ж «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.

verfo: Чума має багато виявів. І коли релігійні фанатики беруть зброю, намагаючись щось довести, вбивають безвинних людей — це Чума. І коли отець Панлю з пафосом, урочисто промовляє: «Брати мої, до вас прийшло лихо, і ви заслуговуєте на нього! — все більше запалюючись, запевняє: — Праведним нема чого боятись, але грішні справедливо тремтять від жаху»,— це теж Чума, піднесення над усе ідеї сліпої віри. Але «людина — це не ідея»,— каже Ріє.

юлія123456: спасибо)

verfo: І Панлю з жахом переконується в цьому, коли бачить свою абстракцію в житті — смерть сина Отона. «У цього, сподіваюсь, не було гріхів»,— кидає Ріє в обличчя Панлю.

verfo: І друг Ріє Тарру теж це якось зрозумів. Він став проти безглуздя смертних вироків і вирішив боротися з суспільством, яке базується на цьому, з Чумою. Звичайно, його друзі теж виносять смертні вироки, але усі вони впевнені, що «ці кілька смертей необхідні, щоб побудувати світ, де нікого не вбиватимуть». Знайомі слова...

verfo: Адже Родіон Раскольников теж так вважав: «За одне життя — тисяча врятованих... Та і що значить на загальних вагах життя цієї жалюгідної старої? Не більше як життя воші...». Так, але ж Тарру каже: «Якщо поступитися один раз, то де межа?». Хто її визначає? І взагалі, хто дав право одній людині засуджувати і вбивати іншу?

verfo: Тарру гірко визнає, що «протягом років, як був, так і залишився зачумленим, а сам усіма силами душі вірив, що борюсь з Чумою». Чи можна на крові та насильстві збудувати новий, чистий світ? Ні.

verfo: Чума — це зло, це ненависть. Тарру знає, що кожен носить її в собі, що не існує такої людини у світі, якої б вона не торкнулася. Чим більше людська ненависть, тим сильнішою стає Чума. «Ця історія стосується однаково нас усіх»,— каже Рамбер. Прикро бути щасливим одному...

verfo: Кінець роману здається оптимістичним: Чума відступила, люди радіють, усі щасливі... Так, справді, Добро повинно перемагати. Але, глибоко осмисливши написане, можна помітити: Чума не переможена, а просто якимось дивом вона відійшла, як звір, знесилений у боротьбі, концентруючи свої сили для того, щоб завдати нового удару.

verfo: . Вона живиться людською ненавистю і заздрістю, і щасливі люди на вулицях міста не знають того, що знає Ріє: «Мікроб чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає... він терпляче чекає своєї години і, можливо, прийде на горе і повчання людям такий день, коли чума пробудить пацюків і відправить їх вмирати на вулиці щасливого міста».

verfo: І єдиним виходом із цього, на думку Ріє, є внутрішній стрижень, що спонукає робити те, «що треба здійснити і мають робити усі люди всупереч страху, всупереч особистим ваганням, усі люди...».

Але хто визначає межі цього «треба»? Цього не знає і Ріє...

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Русский язык, автор: Sergey55223399

1)Есть подвиги,за которые не полагаются ордена.2)Награда за доброту,милосердие_память.3)Во время Великой Отечественной войны,когда в 1941 году немцы окружили Ленинград,на позолоченный Адмиралтейский шпиль для маскировки натянули чехол.4)Зачехлили и кораблик-флюгер,который украшает шпиль на высоте семидесяти двух метров.5)И шпиль,и кораблик-дорогие сердцу ленинградцев символы города.6)Однако осколки от снарядов,которыми забрасывали Ленинград фашисты,повредили чехол,и летом 1943 года Адмиралтейский шпиль с флюгером уже посверкивал через множество дыр.7)Двое музыкантов,увлекавшихся до войны альпинизмом,мужественно поднялись на шпиль и залатали дыры.8)А когда многочасовая работа была закончена и мастера стали медленно спускаться вниз,вдруг раздались крики ласточек.9)Прочный чехол закрыл под карнизом гнёзда.10)Что делать?11)Уставшие музыканты альпинисты вновь забрались наверх.12)Распороли парусину,освободили гнёзда и опять зашили чехол.13)Опустились верхолазы на землю едва живые,но счастливые.14)Родные ласточки летали над родным городом!
8)Зачем музыканты-альпинисты поднялись на Адмиралтейский шпиль в првый раз?
1)Для того чтобы потренироваться в восхождении.
2)Для того чтобы спасти гнёзда ласточек.
3)Для того чтобы сверху посмотреть на Ленинград.
4)Для того чтобы залатать дыры на чехле.

1 год назад

Предмет: Русский язык, автор: ruyotahatake23

В одной стране на дверях различный заведений иногда пишет слово "танат" если дверь прозрачная то будучи прочтена с противоположной стороны ,надпись инструктирует посетителя неправильно. Что означает это слово у нас в стране (россии) ( при этом вовсе не обязательно надпись на русском языке является палиндромом)

1 год назад

Предмет: Русский язык, автор: katekukharchuk

До встречи, чудо-дерево! Составить схему

1 год назад