Робота з текстом.
Калина - мамина мудрість
Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спомини дитинства…
Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Ненька зупинилася
біля куща над криницею і мовила : « Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з
твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ
калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній
гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато з пагона змайстрував
сопілку. Було таке повір’я, « якщо зробити з калини сопілку, у сім’ї неодмінно з’явиться син –
продовжувач роду.» Так воно чи ні – суди сам. А коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за
калиною…
Коли вже ув’язували в пучки ваговиті грона, мама попрохала : « Може б ти, синку, пересадив калину,
щоб гарний спомин був тобі і мені? » З кілька днів у нашому городі вже світилися сизуваті пагони.
Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим квітом калина. Завжди, коли я
приїздив у гості до неньки, одразу ж нагадувала: «Ось глянь, яка красуня ! Тепер, коли довго тебе
немає, я дивлюся на неї і згадую: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.»
Немає вже мами, але є калина –мамина мудрість, мамине безсмертя…
(За В. Скуратівським ).
План аналізу тексту.
1. Дібрати заголовок..
2. Поділити на абзаци.
3. Сформулювати пункти плану.
4. Дібрати питання до тексту.
5. Визначити тему та ідею тексту.
6. З’ясувати стиль і тип мовлення.
Очень срочно даю 20 балов
Ответы
Объяснение:
Калина - пам'ять про матір
Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спогади дитинства… Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: «Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато із пагона змайстрував сопілку. Було таке повір’я, «якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син — продовжувач роду. Так воно чи ні — суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…».
Коли вже ув’язували в пучки ваговиті грона, мама попрохала: «Може б ти, синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був і мені, і тобі?» За кілька днів у нашому городі вже світилися сизуваті пагони. Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим квітом калина. Завжди, коли я приїздив у гості до неньки, нона одразу ж нагадувала: «Ось глянь, яка красуня! А пам’ятаєш, як ми її садили? Тепер, коли тебе довго немає, я дивлюся на неї і згадую: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».
Немає вже мами, але є калина — мамина мудрість, мамине безсмертя…
План
1.кущ калини.
2.калина нагадує про сина.
3.символ маминої мудрості.
Питання до тексту
1)Що змайстрував тато з пагона калини?(сопілку).
2)Про кого згадувала мама дивлячись на калину?(про сина).
3)Символом чого є калина?(мамина мудрість та безсмертя).
Тема: у тексті розповідається про калину, яка нагадує про близьких.
Ідея: кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.
Стиль: художній.
Тип мовлення: розповідь.