Завдання:
Написати повідомлення, про історію календаря.Дуже потрібно!
Ответы
Відповідь:
ІСТОРІЯ НАШОГО КАЛЕНДАРЯ.
Семиденний тиждень.
Походження семиденного тижня. Штучні одиниці виміру часу, які складаються з декількох (трьох, п’яти, семи і т.д.) днів, зустрічаються у багатьох народів стародавності. Так, давні римляни вели лічбу дням ‘восьмиденками’ - торговими тижнями, які позначали літерами від А до Н; сім днів такого тижня були робочими, восьмі - базарними.
Але вже у відомого іудейського історика Йосифа Флавія (приблизно 100 р. н.е.) читаємо: ‘Немає жодного міста, грецького або ж варварського, і жодного народу, на який не розповсюджувався б наш звичай стримуватися від роботи на сьомий день’. Звідки ж цей семиденний тиждень? Звичай вимірювати час семиденним тижнем прийшов до нас з Древнього Вавілону і, очевидно, зв’язаний з зміною фаз Місяця. Справді, тривалість синодичного місяця складає 29.53 доби, причому люди бачили Місяць на небі біля 28 діб: сім днів триває збільшення фази Місяця від вузького серпа до першої чверті, приблизно стільки ж - від першої чверті до повного місяця і т.д. Але спостереження за небом дали ще одне підтвердження ‘винятковості’ числа сім. В свій час древньовавілонські астрономи виявили, що, окрім нерухомих зірок, на небі видні і сім ‘блукаючих’ світил, що пізніше були названі планетами (від грецького слова ‘планетес’, що і означає ‘блукаючі’). Припускалося, що ці світила обертаються навколо Землі і що їхні відстані від неї зростають в такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. В Древньому Вавилоні виникла астрологія - вірування, неначе планети впливають на долі окремих людей і цілих народів. Зіставляючи певні події в житті людей з положенням планет на зірковому небі, астрологи вважали, що така ж подія настане знову, якщо це розташування світил повторюється. Саме число сім - кількість планет стала священним як для вавілонян, так і для багатьох інших народів стародавності.
Назви днів тижня. Поділивши добу на 24 години, древньовавілонські астрологи припустили, неначе кожна година доби знаходиться під покровительством певної планети, що немов би ‘керує’ нею. Лічба годин була почата з суботи: першою її година керувалась Сатурном, друга - Юпітером, третя Марсом, четверта - Сонцем, п’ята - Венерою, шоста - Меркурієм і сьома - Місяцем. Після цього цикл знову повторювався, так що 8-ою, 15-ою і 22-ою годинами ‘керував’ Сатурн, 9-ою, 16-ою, 23-ою - Юпітер і т.д.
Юліанський календар.
Реформу календаря провів в 46 р. до н.е. Римський верховний жрець, полководець і письменник Гай Юлій Цезар (100 - 44 рр. до н.е.). До цього Цезар побував в Єгипті, познайомився з єгипетським сонячним календарем і навіть сам склав декілька трактатів по астрономії, які нажаль до нас не дійшли. Розробку нового календаря здійснила група олександрійських астрономів на чолі з Созігеном. В основу календаря, що отримав пізніше назву юліанського, покладений сонячний рік, тривалість якого була прийнята рівної 365.25 доби. Але в календарному році може бути лише ціле число доби. Тому прийнято було вважати, що в трьох з кожних чотирьох років по 365 днів, в четвертому - 366 днів. Як раніше цілий місяць Мерцедоній, так і тепер цей один день вирішили ‘сховати’ між 24 і 25 лютого. Доповнений рік пізніше був названий annus bissextus, звідки і пішло наше слово високосний. Юлій Цезар упорядкував також число днів в місяцях по такому принципу: непарний місяць має 31 день, парний - 30. Лютий же в простому році - 29, в високосному - 30 днів. Крім того він вирішив почати лічбу днів в новому році з нового місяця, що якраз прийшлося на перше січня. У вдячність за реформу, а також враховуючи видатні військові заслуги Юлія Цезаря (що був убитий через два року після реформи), римський сенат перейменував місяць Квінтіліс (в цьому місяці Цезар народився) в Юліус. Незабаром, однак, римські жерці заплуталися, оголошуючи високосним кожний третій рік календаря. Цю помилку виправив імператор Август. Таким чином, юліанський календар почав нормально функціонувати з 1 березня 4 р. н.е. В зв’язку з цим сенат, враховуючи великі військові перемоги і в вдячність за виправлення календаря, перейменував місяць Секстіліс в місяць Августус. Але тривалість цього місяця була встановлена Юлієм Цезарем в 30 днів, тепер же до нього додали ще один день, відібравши його від Фебруаріуса. А щоб три місяця - Юліус, Августус і Септембер - не мали підряд по 31 дню, то від Септембера один день був перенесений на Октобер, а від Новембера - один день на Децембер. Завдяки цьому було порушене введене Цезарем правильне чергування довгих і коротких місяців, а перше півріччя в простому році виявилося на чотири дні коротше другого. І після Августа деякі імператори прагнули увічнити своє ім’я в календарі. Але ці бажання властелінів були відкинуті самим часом...