Мої враження від прочитання твору Інститутка. Буль ласка допоможіть
Ответы
Ответ:
Нещодавно я прочитала повість Марка Вовчка «Інститутка». Вона дуже сильно на мене вплинула, залишивши в моєму серці досить помітний слід. А інакше й не могло бути.
Події, зображені у творі, є не лише сумними, вони є потворними й жахливими сторінками нашої історії. Ми бачимо, що зараз проблемі людської гідності приділяють багато уваги, будь-яке насилля над нею, чи то моральне, чи то фізичне, вважається злочином і за законом карається позбавленням волі.
А що ми бачимо у творі? Цілковита безправність простих людей, їх абсолютна незахищеність і постійне приниження їхніх людських прав зображені на фоні повної сваволі кріпосників.
Хіба така система має права на існування? Хіба це може бути справедливим? Я переконана — не може! Саме такої думки була й письменниця, недарма вона показує життя кріпаків як суцільне й безпросвітне страждання. Ось якою перед нами постала панночка-інститутка: «Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!» — ...страшна така зробилась... як схопить за шию обіруч! Руки холодні, як гадюки».
Згадаймо лише долю Назара й Катрі, в яких народилась жадана й бажана донька. Чи може бути подія в житті людини, щасливіша за цю? Народження дитини є великою радістю для цього подружжя. Але ось маленька дитинка захворіла, що буває досить часто. Можливо, якби панночка-інститутка дозволила Катрі залишитись вдома й вилікувати доньку, усе закінчилося б не так трагічно. Але жінку вигнали працювати, а дитина без нагляду померла: « Робила й не спала, поки аж нечувственний сон її обняв коло колиски. Прокинеться — до дитини, а дитинка вже на божій дорозі».
Цікаво, а хто давав цій панночці право вирішувати долю інших людей? Хіба це припустимо? Звичайно, ні!
Я вважаю, що у своєму творі письменниця намагалася показати тяжку долю селянства за часів кріпаччини й разом з тим сильний, непереможний, незламний дух українського народу, що здатний перемогти будь-що й будь-кого: «Воля!.. Та на волі і лихо, і напасть — ніщо не страшне. На волі я гори потоплю!»