місто тіней-ГОЛОВНІ ГЕРОЇ?!?!?
Ответы
Ответ:
на особі головної героїні, Марти. Марта втратила маму й тепер мусить жити з батьком, із яким у неї немає нічого спільного. У батька є гонорова дівчина Інґе і кредит на виплату ремонту в її квартирі (ну, ви вже склали перше враження про цього недалекоглядного чоловіка), ще є робота, на якій він намагається виграти тендер, й незграбні спроби порозумітися з донькою. У Марти є горе, яке вона плекає вже майже рік, і порцеляновий янгол, що залишився від мами. Немає натомість друзів і бажання спілкуватися з людьми. В Інґе є шалене бажання вийти заміж, нелюбов і ревність до доньки свого бойфренда. Це реальний світ, хоч дія тут відбувається в дуже метафоричних містах. Часом у їхніх обрисах вгадується Львів, якби він стояв на березі моря.
Світ фентезійний – це і є Місто Тіней. Прокляте місто, в якому вже дванадцять років триває зима й немає анінайменшої надії на сонце чи бодай якесь тепло. Властиво, це інший бік міста, до якого приїжджає по смерті мами Марта. Лише чарівні істоти можуть переходити межу між світами, і якимось чином Марта теж опиняється в зачарованому місті. Майже відразу читач дізнається, що все закручено навколо порцелянового янгола – Серафіна, як його називає Марта, або ж Йоля, як його звуть люди з Міста Тіней. Це дух радості, його було вигнано з міста за зневагу королевого горя (в короля-загарбника померла дружина, і з того часу всі мали вічно бути в жалобі). Володар Міста Тіней – залізний птах Гайліс, який тримає все місто в покорі, страху й холоді. Він – темна сторона добра, колись Гайліс був охоронцем міста, проте перейшов на бік загарбників.
Часом місто реальне й місто казкове переплітаються так, що читач до кінця не розуміє: було все з Мартою насправді чи все це – робота бурхливої, ще й травмованої дитячої уяви. Самотня дитина, єдина втіха якої – іграшка, подарована мамою, казки, розказані колись мамою. Не дивно, що потрапивши в місто, що має свої легенди, познайомившись із його таємницями й похмурими місцями, Марта потрапляє (або ж вигадує історію?) в зачароване місто. Одне слово, це таємниця, яку кожен собі розгадує так, як йому підказує читацький досвід і уява. Мені подобаються обидва варіанти, але для противників містики й фентезі є й така версія.
Мія Марченко ретельно пропрацювала не лише світ Міста Тіней і реальний світ Марти, але й, властиво, персонажів. Усі вони мають свої таємниці, до жодного читач не лишається байдужим. Навіть недалеку Інґе можна зрозуміти, хоч вона й найбільш шаблонна. Найкраще пропрацьовані Марта (головна героїня, дівчинка, яка всіх рятує), її батько (його глибину Марта відкриває аж згодом, помалу розуміючи, що її погляд на речі може бути далеко не повний, і з батьком варто познайомитися ближче, намагатися його зрозуміти, побачити), цікаві другорядні персонажі – хлопчик Даня, в якого немає батька, проте є мама-художниця й жорстокий дід, який дивним чином нагадує Марті жорстокого короля з Міста Тіней. Викликають симпатію ліхтарник Тобіас і кам’яний лицар Роланд, і навіть його крижана кохана принцеса. Це персонажі, які лишаються з читачем надовго після прочитання книжки. Цікаво, що лінії героїв із вигаданого світу відображають героїв реальних (Роланд і Принцеса, Алекс та Емма, Маркус реальний тужить за дружиною і не дає жити доньці так само, як і Маркус-король).
Якби я докладно описувала кожен із мотивів, які письменниця вплела в сюжет, рецензія розтяглася б на невеличку курсову роботу. Тому я означу їх пунктиром, щоб читач міг звернути на них увагу й поміркувати про все сам.