1.Які слова належать до власне українських.
2.Вивчене про офіційно-діловий сталь та його особливості.
3.Фразеологізми, синоніми, антоніми.
4.Типи відмін іменника.
5.Змінювані та незмінювані іменники.
6.Особливості відмінювання іменників 2 відміни, ч.р.
7.Розряди прикметників.
8.Утворення ступенів порівняння прикметників.
9.Типи вілмінювання числівників.
10.Розряди займенників за значенням та правила їх написання.
11.Написання частки НЕ з різними частинами мови.
12.Вивчене про дієслово. Дієвідміни та особове закінчення дієвідмін.
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА
Ответы
1) Це такі слова, як: вареники, сніданок, галушки, паляниця, борщ, корж; смуга, вибалок; мрія; козачок, козацтво; баритися, очолити, линути; кремезний, розкішний, чарівний
2) Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) або Канцеля́рський ділови́й стиль — функціональний стиль літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Головна ознака офіційно-ділового стилю — офіційність
Ознаки :
1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо) використовується в документах, законах і в письмових договорах.
3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керувального слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо)